2-0-52/07
РІШЕННЯ іменем України
24 квітня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Шевченко С.В.
за участю секретаря Шоста Е.В.
заявника - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: відділ громадянства, паспортної та міграційної служби Орджонікідзевського РВ ХГУ УМВС в Х/о про встановлення факту проживання на території України,
встановив:
30.03.2007 року ОСОБА_1подав до суду заяву, в якій просить встановити факт його постійного проживання на території України в період з липня 1990 року до теперішнього часу, в тому числі і станом на час проголошення незалежності України та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України».
В обґрунтування заяви ОСОБА_1посилається на такі обставини, до червня 1990 року він проживав на території Азербайджанської РСР, з 10 липня 1990 року по березень 1991 року працював у м. Харкові на Харківському заводі ізоляційних та азбестоцементних матеріалів. За цей період ніде зареєстрований не був, оскільки вільні місця в гуртожитку заводу були відсутні. Після звільнення в березні 1991 року з заводу залишився мешкати в м. Харкові, працював у приватних осіб. 14 листопада був поставлений на військовий облік до Орджонікідзевського РВК м. Харкова. З 15 листопада 1991 року був тимчасово зареєстрований за місцем мешкання майбутньої дружини -ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1. З 25 листопада 1992 року постійно зареєстрований за даною адресою.
Представник зацікавленої особи відділу громадянства, паспортної та міграційної служби Орджонікідзевського РВ ХГУ УМВС в Х/о в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наданої заявником копії трудової книжки, ОСОБА_1з 10.07.1990 року працював у м. Харкові на заводі ізоляційних та азбестоцементних матеріалів. 02.03.1991 року був звільнений з заводу, однак залишився проживати на території України, в зв'язку з чим 06.09.1991 року був знятий з військового обліку у Азербайджанській РСР і 14.11.1991 року взятий на військовий облік Орджонікідзевським РВК м. Харкова.
Та обставина, що заявник постійно проживає на території України з початку 1991 року підтверджується актом від 27.03.2007 року складеним дільницею № 48 Орджонікідзевської філії КП «Жилкомсервіс», поясненнями допитаних судом в якості свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4. та дружиною заявника ОСОБА_2., яка пояснила, що познайомилась з ОСОБА_1 в кінці 1990 року, а з травня 1991 року він став постійно проживати разом з нею за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлення факту постійного проживання на території України з липня 1990 року потрібно заявникові для отримання паспорта громадянина України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 256-259 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: відділ громадянства, паспортної та міграційної служби Орджонікідзевського РВ ХГУ УМВС в Х/о, про встановлення факту проживання на території України - задовольнити.
Встановити юридичний факт, а саме те, щоОСОБА_1 постійно проживає на території України з липня 1990 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд "першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.