АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-767\10 Головуючий в 1 інстанції:
Категорія: ст. 122 ч. 4 КУпАП Морока С.М.
Доповідач: Крещенко А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Крещенко А.М., у відкритому судовому засіданні, за участі правопорушника, розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області апеляцію ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 4 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.10.2010 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює водієм у ТОВ «Українські автошляхи», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.4 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 21.09.2010 року о 16 год. 50 хв. на 74 км автодороги Енергодар-Бердянськ, керуючи автомобілем БАЗ-АО79.25, держномер НОМЕР_1, при виїзді з другорядної автодороги не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-2106, держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, змусив його різко гальмувати, подати звуковий сигнал та різко повертати кермо праворуч для уникнення ДТП, чим порушив вимоги п.16.11 ПДР України.
В апеляції ОСОБА_2 просить поновити йому строк на оскарження постанови судді, посилаючись на те, що судом були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки він не був повідомлений про дату та час розгляду справи, внаслідок чого справа була розглянута без його участі, а копію постанови він отримав тільки 16.11.2010 року. Після поновлення строку на оскарження постанови судді, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вказуючи на те, що його вина у вчиненні правопорушення не підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи. Також вказує, що у порушення вимог ст. 33 КУпАП суддя в постанові не мотивував свого рішення про призначення йому більш суворого стягнення, передбаченого санкцією ст. 122 ч. 4 КУпАП, яке позбавило його можливості працювати та заробляти кошти для утримання родини.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши правопорушника ОСОБА_2 який підтримав заяву про поновлення строку на оскарження постанови судді та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання необхідно задовольнити і поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не отримував повідомлення про місце та час розгляду справи, а також копію постанови судді, так як вони надсилалися йому із зазначенням неповної домашньої адреси: АДРЕСА_1, хоча ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині скасування постанови судді та закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, задоволенню не підлягає, проте постанова судді підлягає зміні з наступних підстав.
Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, вказаних у постанові, підтверджена матеріалами адміністративної справи. Дії його за ст.122 ч. 4 КУпАП кваліфіковано вірно.
Доводи апелянта, що він не скоїв аварійної ситуації, оскільки виїхав хоча і з другорядної дороги, однак не на ту смугу, по якій рухався автомобіль, є неспроможними, оскільки п.16.11.ПДР передбачає, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, має уступити дорогу транспортним засобам, які наближаються до цього перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Окрім того, невірно, на думку апелянта, вказана в протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду марка автомобіля, яким керував ОСОБА_3, не спростовує факту скоєння досліджуваного правопорушення ОСОБА_2
Що стосується призначеного правопорушнику адміністративного стягнення, то воно призначене в порушення вимог ст. 33 вказаного кодексу.
Згідно з цією нормою закону, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ст. 122 ч. 4 КУпАП передбачає, крім позбавлення права керування транспортними засобами, ще один вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суддя в постанові не навів мотивів призначення ОСОБА_2 більш суворого стягнення.
З матеріалів адміністративної справи та документів, долучених до апеляції, вбачається, що ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, проте позитивно характеризується за місцем роботи, шкідливих наслідків від правопорушення не настало.
За таких обставин вважаю за доцільне постанову суду змінити, призначивши ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, установленому санкцією ч.4 ст.122 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ :
Поновити ОСОБА_2 строк для подачі апеляції.
Апеляцію ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині накладеного адміністративного стягнення змінити і накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до ст. 122 ч. 4 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 гривень.
У решті вказану постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її винесення, тобто 16 грудня 2010 року, та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя: А.М. Крещенко