АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-360/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Лихосенко М.О.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Коваленко А.І.
Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», третя особа ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, визнання розпорядження незаконним та його скасування, стягнення частини заробітної плати за час простою,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запоріжтрансформатор», третя особа ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, визнання розпорядження незаконним та його скасування, стягнення частини заробітної плати за час простою.
В позові зазначав, що працював у відповідача на посаді ведучого інженера-технолога.
Розпорядженням №41 лс від 16.11,09г., у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу підприємства ТВТВ, в якому він працював, його попередили про звільнення з роботи за скороченням штату працівників через 2 місяці.
На підприємстві з 01.12.09р. було створено новий технологічний відділ підготовки виробництва /ТВПВ/, якому було передано роботу по технологічному узгодженню конструкторської документації та технологічного супроводження, яку він виконував.
Розпорядженням №44 лс від 30.11.09р., у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов праці, з 01.12.09р. адміністрацією йому оголошено простій, з оплатою праці в розмірі 2/3 частин, з яким відповідач його не ознайомив.
При звільнені з роботи 25.01.10р. у зв'язку із скороченням штату працівників, він заявляв про свою незгоду з простоєм.
Вказане розпорядження 19.01.10р.він оскаржив в профком підприємства, однак йому відмовлено в розгляді заяви, оскільки він не є членом профспілки.
Своєчасно оскаржити його в суді він не міг, бо його не було своєчасно ознайомлено з розпорядженням про простій. Пропуск строку для оскарження розпорядження вважає пропущеним з поважних причин.
Посилаючись на вищевикладене, просив поновити строк для подачі позовної заяви, визнати розпорядження 44 лс від 30.11.09 року ВАТ «Запоріжтрансформатор» про простій незаконним та скасувати його, стягнути з відповідача на його користь недоплаченої заробітної плати за час простою в сумі 2688 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою.
Простій, як призупинення роботи, може бути , викликаний будь-якою причиною як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. При цьому основна робота працівника відсутня.
Час простою, відповідно до вимог ст.. 113 КЗпП України, оплачується з розрахунку не нижче 2/3 окладу працівника.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді ведучого інженера-технолога в технологічному відділі трансформаторного виробництва, який виконував роботу по технологічному узгодженню конструкторської документації та технологічне супроводження замовлень.
На підставі наказу підприємства 1473 від 09.11.09р. "Про удосконалення організації структури управління" було прийнято рішення про ліквідацію технологічного відділу І трансформаторного виробництва, в якому працював позивач, з 01.12.09р. та створення нового технологічного відділу підготовки виробництва., якому передана робота з технологічного узгодження конструкторської документації та технологічного супроводження замовлень. На підставі цього наказу підлягав скороченню штат працівників ТВТВ та розпорядженням №41 лс від 16.11.09р. позивача про це було повідомлено.
Розпорядженням №44 лс від 30.11.09р. у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов праці у ТВТВ адміністрацією йому оголошено простій з 01.12.09р., з оплатою праці в розмірі 2/3 окладу.
30.11.09р. позивач звернувся до адміністрації із заявою, в якій він просив у зв'язку з простоєм на підставі розпорядження 44 лс від 30.11.09р., дозволити йому знаходитися на цей час дома. Тобто про оголошений простій позивач був ознайомлений 30.11.2009 року. За період простою з 01.12.2009 року по день звільнення 25.01.2010 року адміністрація сплатила йому 2/3 окладу в розмірі 4134,25 грн.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, надані суду докази в їх сукупності, правильно встановив правовідносини сторін та дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки з позовом про визнання розпорядження №44 лс від 30.11.09р. незаконним та його скасування і стягнення недоплаченої заробітної плати за простою він звернувся тільки 11.03.2010року.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України - 9 від 6.11.92р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" п. 4, встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причини пропуску строку звернення до суду. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не тільки причини пропуску строку, а й всі обставини справи.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися с заявою до суду про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права.
Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строку звернення до суду, передбаченого ст. 234 КЗпП України, суд може його поновити.
Позивач не надав суду будь-яких доказів, що пропустив передбачений судом строк звернення до суду з поважних підстав.
Доводи апелянта про те, що ним був поданий позов про стягнення заробітної плати спростовуються матеріалами справи, оскільки предметом позову ОСОБА_4 були вимоги про визнання розпорядження №44 лс від 30.11.09р. незаконним та його скасування, грошові вимоги є похідними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.
Зважаючи на викладене, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
К еруючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: