Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 161/ 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» січня 2011 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_4, яка приєдналася до апеляційної скарги на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «07» вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, та ОСОБА_3 до Дмитренко Марини Рафаелівни, ОСОБА_7, 3-ті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом незаконним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_4, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Дмитренко М.Р. про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом незаконним.
В позові зазначали, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час перебування у шлюбі збудували будинок АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_12 є дітьми ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 року їх мати - ОСОБА_10 померла. Після її смерті ОСОБА_4 прийняла спадщину, що підтверджується рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.09.2005 року. ЇЇ брат ОСОБА_12 спадщину після смерті матері не прийняв. Їх батько за свого життя склав заповіт, за яким все своє майно заповів синові, відповідачу по справі ОСОБА_12 26.05.2006 року нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. на ім’я ОСОБА_12 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у якому зазначено весь житловий будинок АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що її мати ОСОБА_10, як дружина ОСОБА_11, мала право на ? частку спірного жилого будинку, позивачка по справі ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері, позивачі просили суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 травня 2006 року реєстровий № 3-1204 незаконним та відновити становище, яке існувало до видачі зазначеного свідоцтва.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 вересня 2010 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2010 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням районного суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.05.2006 року реєстровий № 3-1204, а також просила надати роз’яснення щодо моральних засад суспільства щодо перебування її сім’ї під тином.
ОСОБА_4 у строки передбачені ст. 300 ЦПК України подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд першої інстанції належно встановив ті обставини, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 26.10.1957 року. За час шлюбу у них народилось двоє дітей син ОСОБА_12 та донька ОСОБА_4.
ОСОБА_11 було відведено земельну ділянку по вул. Коцюбинського, 56а (зараз № 58) в м. Бердянськ для індивідуального житлового будівництва. Житловий будинок збудовано, введено в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_11 в Бердянському КПТІ.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_11- ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( довідка відділу РАЦС Бердянського МУЮ Запорізької області).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. 26 травня 2006 року ( реєстр. № 3-1204) спадкоємцем зазначеного в заповіті на всю частку майна ОСОБА_11 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року є ОСОБА_12, спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1
Вирішуючи даний спір суд правильно виходив з того, що обсяг спадкового майна визначається на момент смерті спадкодавця.
Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_11 він являвся єдиним власником будинку і за його життя це право ніким не оспорювалось.
Посилання позивачів на те, що після смерті ОСОБА_10- матері ОСОБА_4, остання прийняла спадщину у вигляді частини житлового будинку, що встановлено рішенням Бердянського міськрайонного суду від 30 вересня 2005 року є безпідставним і не має ніякого правового значення, оскільки судом встановлено, що як на день смерті ОСОБА_10- ІНФОРМАЦІЯ_1 року так і на день смерті ОСОБА_11- ІНФОРМАЦІЯ_2 року у праві власності на будинок АДРЕСА_1 не було визначено частки, що належали подружжям ОСОБА_11. Крім того після смерті ОСОБА_10, а ні чоловік померлої ОСОБА_11, а ні діти ОСОБА_12 та ОСОБА_11, як спадкоємці померлої ОСОБА_10 не вирішували питання про виділ її частки в будинку.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, в яких апелянти повторюють обставини, якими обгрунтовували позовні вимоги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення.
Перелічені в апеляційній скарзі обставини були належним чином досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції і знайшли своє відображення в рішенні суду, що перевірено під час апеляційного розгляду справи і вище зазначено в даній ухвалі.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог
Вимога апеляційної скарги про „надання роз’яснення, щодо моральних засад суспільства, щодо перебування родини апелянтів під тином” не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції, оскільки не стосується питань застосування судом норм матеріального та процесуального права, перевірка яких відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України відноситься до компетенції апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 209,218,307,308,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів. -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_4, яка приєдналася до апеляційної скарги – відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «07» вересня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: