Справа № 2-50/2007рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 квітня 2007року Миронівськийрайонний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Пархоменко В.М. при секретарі-Овчаренко B.C.

Р взглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу

«Зеленьки » про зміну формулювання причини звільнення та оплату вимушеного прогулу,

встановив:

В січні 2007року позивач звернувся до суду з названим позовом,посилаючись на те.що 26 березня 2003року він подав заяву про звільнення його з роботи пасічника за власним бажанням і віддав її особисто голові СГВК «Зеленьки « ОСОБА_2 He дивлячись на це, трудову книжку йому не видали,посилаючись на те.що ним не повернуто пасіку в кількості 50 вуликів та 50 бджолосімей. Звільнений він був 10.10.2006року згідно наказу №42 за ст.40п.З КзПП України,трудова книжка йому видана лише 18 жовтня 200броку. Узв»язку з цим з квітня 2003року він не зміг без трудової книжки працевлаштуватись нароботу,стати на обліку центрі зайнятості .Крім того.зазначив, що на протязі всього періоду його роботи він дисциплінарних стягнень не мав.

В лютому 2007року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.в якій просить змінити формулювання причину звільнення,визнавши його звільненим за ст.38 КзПП України (за власним бажанням)та стягнути з відповідача на його користь оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 3418грн.33коп.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і пояснив.що працював у колгоспі ім.Леніна,який згодом був реорганізований в КСП, СГВК «Зеленьки» з 1979року пасічником. 26 березня 2003року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням та вихід з кооперативу. З роботи його не звільнили по тій причині,мотивуючи це тим,що ним не повернута в кооператив пасіка в повному обсязі. Оскільки пасіка загинула ще в 2001році,він не мав змоги її повернути По цій причині і трудові книжки йому не видавали.

Звільнений був лише 10.10.2006року за систематичне не виконання покладених на нього обов»язків.Лист про своє звільнення отримав 2.11.2006року,аз наказом про звільнення був ознайомлений 10.01.2007року,пояснень від нього не відбирали.

Ввважаючи своє звільнення незаконним,просить змінити формулювання причини звільнення та стягнути з відповідача 3418грн.ЗЗкоп. за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2003року по 31 січня 2005року.

Представник відповідача-голова СГВК «Зеленьки» ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила,що 26 березня 2003року позивач подав заяву про вихід з членів кооперативу.його заяву було задововлено.ОСОБА_1продовжував працювати пасічником,оскільки був матеріально-відповідальною особою.Звільнений він був з роботи наказом №42 від 10.10.2006року за систематичне невиконання покладених на нього трудових обов»язків. Оскільки позивач продовжував працювати у 2003році йому не була видана трудова книжка.

В 2002році ОСОБА_1припинив звішуватись та виконувати обов»язки по здачі продукції до комори кооперативу.фактично став використовувати пасіку в особистих корисливих потребах. Рішення правління від 2.10.2002року про повернення пасіки з дому в кооператив він проігнорував.в зв»язку з чим він тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності: у травні 2003 року йому оголошено догану; у лютому 2005року-догану,а 10.10.2006року його звільнено з роботи.

Вважає, що позивача звільнено з роботи правомірно, а тому просить позов залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення сторін,вивчивши письмові матеріали справи,суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановленого позивач ОСОБА_1працював пасічником в колгоспі ім.Леніна с.3еленьки,який згодом був реорганізований в КСП «Зеленьки»,СГВК «Зеленьки»,що підтверджується витягом з трудової книжки колгоспника.

Згідно наказу №42 від 10.10.2006року його звільнено з роботи за ч.3 ст.40 КзПП України з формулюванням причини звільнення :»за систематичне невиконання трудових обов»язків.» За передбаченими п.3 ч.І ст.40 КзПП України підставами працівник може бути звільнений з роботи лише за проступок,вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.Крім того, при виданні наказу

про звільнення з роботи необхідно дотримуватись передбачених ст.ст. 147-1,148 та 149 КзПП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Судом також перевірялось питання додержання відповідачем вимог ст.43 КзПП щодо розірвання ним трудового договору лише за попередньою згодою профспілкового комітету. У зв»язку з цим ухвалою суду від 09.02.2007року провадження усправі було зупинено до отримання згоди(відмови) первинної профспілкової організації СГВК «Зеленьки» на звільнення позивача за ч.З ст.40 КзПП України. Було встановленого позивач припинив членство в профспілці даної організації з 01.10.2003року у зв»язку з несплатою членських внесків,що підтвердив і сам позивач.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівникцякі мали дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення .

Відповідно до ст.151 КзПП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню,то він вважається таким,що не мав дисциплінарного стягнення.

Із оглянутої судом книги наказів по СГВК «Зеленьки» за 2001-2005рр.вбачається,що дійсно наказом №108 від 08.05.2003року ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни,невиконання рішення правління,зухвале ставлення до членів ревізійної комісії оголошено догану. Наказом №6 від 02.02.2005року ОСОБА_1 за аналогічне порушення також оголошено догану. А звільнений з роботи ОСОБА_1 наказом від 10.10.200броку,тобто після закінчення річного строку, коли він вважався таким,що не мав дисциплінарного стягнення.Крім того, в порушення вимоги ст. 149 КзПП України до застосування дисциплінарних стягнень відповідач від порушника письмових пояснень не зажадав.актів про відмову надати такі пояснення не склав. Узв»язку з цим, підстав для звільненняОСОБА_1за ч.3 ст.40 КзПП України відповідач не мав.

Згідно ст. 235 КзПП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким,що не відповідає чинному законодавству^ випадках,коли це не тягне поновлення працівника нароботі,орган,якийрозглядає трудовий спір,зобов»язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.

Оскільки позивач у своїх позовних вимогах не ставить питання про поновлення на роботі ,його вимоги щодо зміни формулювання причини звільнення підлягають задоволенню. Разом з тим, позивач,зазначаючи,що заяву на звільнення з роботи він подав 2б.03.2003року та заявляючи вимогу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 2003року по 2005рік, в своїй позовній заяві та уточненій не ставить питання про зміну дати звільнення тому суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог і змінити дату звільнення ОСОБА_1

Ст.235 КзПП України також передбачено,якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника,суд одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач не надав суду доказів ,що саме ця обставина перешкоджала йому працевлаштуватись. Оскільки позивач не заявляє вимоги щодо зміни дати його звільнення зроботи,суд вважає безпідставною його вимогу щодо стягнення середної заробітної плати за час вимушеного прогулу з квітня 2003року по 31 січня 2005року.

Судом з»ясовувалось у позивача питання про те,чому він ,вважаючи себе звільненим з роботи з 2003року,до даного часу не звертався до суду з позовом про стягнення заробітку за затримку розрахунку та видачу трудової книжки, на що позивач відповісти не зміг.  

На підставі ст.ст.40п.3,151,233,235 КзПП України,керуючись ст.ст. 10,11,209,212-215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Змінити формулювання причини звільнення з роботи позивача в наказі №42 від 10.10.2006року.3вільнити ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КзПП України та зобов»язати сільськогосподарський виробничий кооператив «Зеленьки» внести зміни у зазначений наказ відповідно з рішенням суду.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягмо 20 днів апеляційної скарги,або в пордяку ч.4 ст.295 ЦПК України.