Судове рішення #13186585

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 січня 2011 р.           Справа № 2-а-5276/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи:

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Могилів - Подільському районі   

до:   Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України у Могилів - Подільському районі   

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

           

Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільськомуькому районі районі звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі про стягнення заборгованості в сумі 157070,53 грн.

Позовні вимоги  мотивовані тим,  що відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,  за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно управлінням Пенсійного фонду у Могилів-Подільському районі складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсії у  зв'язку з втратою годувальника, який  помер внаслідок  нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до яких  включено також суми щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам, виплата якої передбачена  Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" № 265 від 26.03.2008 року. Проте, відповідач  відмовився від відшкодування витрат  щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам, з огляду на що позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що  суперечать чинному законодавству України та просить стягнути дані витрати з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 12.01.2011 р. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та задоволення вимог викладених у позовній заяві (а.с. 29).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 11.01.2011р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову у повному обсязі (а.с. 24-28). У своїх письмових запереченнях вих. № 158 від 10.01.2011р. (а.с. 24), просив відмовити управлінню Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі у задоволенні  позовних вимог.

Суд, вважає, що за даних обставин можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122  Кодексу адміністративного судочинства України.   

Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 8 і 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного  фонду України.

Статтями 21 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи її потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування ним витрат.

Згідно з ч. 2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно з пунктами 5, 6 і 7 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

З аналізу зазначених положень підзаконного акту вбачається, що взаєморозрахунки між Пенсійним фондом України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України включають декілька етапів, які проходять на різних рівнях.

Так, на рівні місцевих органів здійснюється звірка витрат за особовими справами потерпілих та складення акту щомісячної звірки.

На рівні Головних управлінь узагальнюється і узгоджується довідка, яка подається відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. На підставі довідки про відшкодування витрат на централізованому рівні Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

З наведеного вбачається, що вимоги про відшкодування (стягнення) коштів на відшкодування витрат пов`язаних із проведенням соціальних виплат можуть бути пред`явлення виключно Пенсійним фондом України до Фонду соціального страхування від нещасних випадків України.  

Спір виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання акту щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату громадянам щомісячної державної адресної допомоги до пенсій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. "Про деякі питання пенсійного забезпечення" встановлено, що  у разі,  коли щомісячний розмір  пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації  та  інших  доплат  до пенсій,  встановлених  законодавством,  крім  пенсій  за  особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою  годувальника  членам  сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок  нещасного  випадку  на  виробництві) не досягає в осіб,  яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного   члена   сім'ї  100  відсотків,  на  двох  -  120 відсотків,   на  трьох  і  більше  -  150  відсотків  прожиткового мінімуму,   встановленого   законом   для   осіб,   які   втратили працездатність,  таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з п. 4 вищезазначеної постанови виплата    щомісячної    державної    адресної   допомоги, передбаченої цією постановою,  здійснюється за рахунок  коштів,  з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Підстави відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України видатків Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлені у Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (ст. 24 цього Закону).

Порядок відшкодування визначений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4.

Згідно з п. 4  Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України  "Про  пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку на  виробництві  та  професійного  захворювання,  які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума  основного  розміру  пенсії  по  інвалідності  внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії  у  зв'язку  із  втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;  щомісячна  цільова  грошова  допомога  на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на  поховання  сім'ї  померлого  або  особі,  яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат  Пенсійного  фонду  з  виплати  і  доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, п. 4 Порядку визначений виключений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, форма акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 (Додаток 3 до Порядку), і включення до актів сум виплаченої щомісячної державної  адресної допомоги не передбачає.

Одночасно слід взяти до уваги і те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку   на   виробництві   та   професійного  захворювання,  які спричинили   втрату    працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов’язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальним послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Виплату адресної допомоги введено з 1 квітня 2008 р., однак, станом на час підписання актів звірки спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  не приймалися, відповідні зміни до Порядку № 5-4/4 не вносилися.

Також суд зважає на ту обставину,  що як вбачається з доданих до позовної заяви актів звірки за грудень 2009 року - вересень 2010 року (а.с. 9-18),  суми виплаченої адресної допомоги позивачем включено до рядка "Сума виплаченої щомісячної цільової допомоги на прожиття". Проте,  постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. "Деякі питання пенсійного забезпечення" встановлено, що адресна допомога виплачується в тому випадку, коли щомісячний розмір  пенсійних виплат  (з  урахуванням  надбавок,  підвищень,  додаткових пенсій, цільової грошової допомоги,  сум індексації  та  інших  доплат  до пенсій,  встановлених  законодавством,  крім  пенсій  за  особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою  годувальника  членам  сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок  нещасного  випадку  на  виробництві) не досягає в осіб,  яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного   члена   сім'ї  100  відсотків,  на  двох  -  120 відсотків,   на  трьох  і  більше  -  150  відсотків  прожиткового мінімуму,   встановленого   законом   для   осіб,   які   втратили працездатність.

Аналіз наведеної норми дає підстави зробити висновок, що поняття "адресна допомога" та "цільова грошова допомога" не є тотожним, оскільки адресна допомога є самостійним видом додаткових пенсійних виплат.

Як вже зазначалось вище, Порядок, передбачає виключний перелік сум, що підлягають відшкодуванню органам пенсійного фонду (зокрема, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття –п. 4 Порядку), при цьому адресна допомога в ньому відсутня.

Рішення, щодо того, хто буде фінансувати адресну допомогу, на сьогоднішній день не прийнято, проте, Постановою № 265 визначено, що виплата адресної допомоги  здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.   

Отже, за сукупністю наведеного, можна дійти висновку про безпідставність  заявлених позовних вимог.

Також потрібно відмітити, що статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку   на   виробництві та   професійного  захворювання,  які спричинили   втрату    працездатності" встановлено вичерпний перелік страхових виплат, відшкодування яких зобов’язаний проводити Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, тоді як  питання відшкодування адресної допомоги між двома страховиками –Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків –у передбаченому Законом порядку не врегульовано.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" № 5-4/4 від 04.03.2003 року, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку.

Разом з тим,  в судовому порядку мають вирішуватись вимоги про відшкодування виплачених Пенсійним фондом України коштів шляхом їх стягнення з обґрунтуванням ціни позову та наданням відповідних доказів (ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”). В такому разі розмір позовних вимог підлягає доведенню сторонами та перевірці і оцінці судом.

Крім того, варто зазначити і про сторін у цьому позові, якими, зокрема можуть бути:  

- Управління Пенсійного фонду України, головні управління Пенсійного фонду  або Пенсійний фонду України;  

- відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків,  управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків або Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Як вже зазначалося, Порядок відшкодування шкоди визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат.

У вказаному Порядку передбачені наступні етапи, які передують фактичному відшкодуванню витрат:

- органи  Пенсійного  фонду  щомісяця,  до 10 числа місяця, наступного за звітним,  проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення проводять звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають  акт  щомісячної  звірки у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків);

- Головні   управління   Пенсійного  фонду  та  управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків  на  підставі  акта щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України  витрат та  до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

- Фонд  соціального  страхування  від  нещасних випадків на підставі  довідки про відшкодування на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, фактичне перерахування коштів Пенсійному фонду здійснюється Фондом  соціального  страхування  від  нещасних випадків.

Разом з тим,  у нашому позові, сторонами є саме управління Пенсійного фонду України та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, які згідно Порядку відшкодування витрат мають проводити звірку витрат по особовим справам потерпілим. При цьому, мова йде про стягнення коштів з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на користь управління Пенсійного фонду України.

Однак, виконання такого рішення є неможливим, оскільки  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві не є розпорядником коштів.

Варто зазначити і про компетенцію адміністративного суду щодо розгляду справ.

Так, відповідно до пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням  суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Стаття 12 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове                   державне соціальне страхування" передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Стаття  24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", встановлює право звернення до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення даних коштів з відповідача.

Однак слід зазначити, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає частково таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки Порядок відшкодування витрат, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, так як  встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Положення частини четвертої статті  8 КАС України забороняють  відмову  в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                       Поліщук Ірина Миколаївна




 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація