КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2666/09 Головуючий у 1-й інстанції: Остапенко О.М.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2009 році позивач звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2009 року позов задоволено частково: визнано бездіяльність УПФУ в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням щомісячних виплат –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Крім того, УПФУ в Шевченківському районі м. Києва зазначає, що постанову від 11.12.2009 року отримали лише 18.01.2010 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 458/08 (а.с.27).
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції чинній до 07.07.2010 року), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 29.01.2010 року відповідач подав апеляційну скаргу, тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2009 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про зобов’язання здійснення перерахунку доплати до пенсії згідно зі статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, підпунктом 2 пункту 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (редакція від 28.12.2007 року), відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій-громадян»встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Згідно з вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином з дня визнання підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI неконституційним, відновлюється попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, згідно з якою, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, позивач має право у 2008 році на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Судом першої інстанції вірно було вирішено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, в частині позовних вимог за 2006-2007 роки, які згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (зворот а. с. 16), а позивач не надала суду жодних належних доказів поважності пропуску зазначеного строку.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва –залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Губська О.А.