КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4796/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши у письмовому провадженні, апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Володимир»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом селянського фермерського господарства «Володимир»до виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач селянське фермерське господарство «Володимир» (далі СФГ «Володимир») звернувся до суду з позовом про скасування рішення виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі відповідач) № 846 від 30.08.2010 року
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у задоволені позову СФГ «Володимир»відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою СФГ «Володимир»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В порядку ст.197 КАС України справа розглядається судом у письмовому провадженні, так як зібраних по справі доказів достатнього для розгляду справи у письмовому провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з ТВП була проведена планова перевірка правильності нарахування, перерахування та використання коштів Фонду СФГ «Володимир», за результатами якої складено акт від 10.09.2010 року.
Перевіркою встановлено використання незастрахованою особою путівки на санаторно-курортне лікування за рахунок коштів Фонду, а саме: на підставі звернення позивача до Чернігівської міжрайонної виконавчої дирекції, згідно довіреності від 31.10.2008 року № 108 була видана путівка до санаторію «Донбас»№ 105892, дата заїзду з 15.11.2008 року, ОСОБА_3 для його особистого лікування по листку непрацездатності № 925831.
Під час проведення ревізії позивача перевіряючим було встановлено, що ОСОБА_3, якому була видана путівка, по відношенню до Фонду є незастрахованою особою і не має права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду, що є порушенням ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є головою та членом СФГ «Володимир».
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про застосування та зарахування № 846 від 30.08.2010 року є законним, обґрунтованим та винесеним у відповідності до чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову селянського фермерського господарства «Володимир»до виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство»№973, члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01 № 2240-ІП (надалі - Закон №2240), загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється в тому числі за принципом обов'язковості страхування осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, і добровільності страхування осіб, зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.
Обов'язковому страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону №2240, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Розмір страхових внесків для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на обов'язкових та добровільних засадах визначається Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001р. №2213 .
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», розмір страхових внесків платників страхових внесків на добровільних засадах становить 2,0 відсотки суми оподатковуваного доходу (прибутку). Тоді як для найманих працівників розмір страхових внесків становить 0,5 відсотка для тих, чия заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи та 1,0 відсоток для тих, чия заробітна плата вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи (абз.5 п.1 ст.1 цього Закону).
Отже, наймані працівники фермерських господарств підлягають обов'язковому соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі п.1 ст. 6 Закону №2240, а засновник та члени фермерського господарства відповідно до п.3 ст. 6 Закону №2240 мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього за умови добровільної сплати страхових внесків до Фонду.
Таким чином, право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених Законном №2240 у директора СФГ «Володимир»ОСОБА_3 виникає лише за умови сплати ним страхових внесків на добровільних засадах у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».
З матеріалів справи вбачається, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_3 не мав статусу застрахованої особи, оскільки не був зареєстрованим в органах Фонду соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на добровільних засадах згідно Порядку страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 року № 62, а тому не мав права на матеріальне забезпечення, передбачене нормами статті 35 Закону №2240.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №2240, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності рішення виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30 серпня 2010 року № 846 про застосування щодо СФГ «Володимир»штрафних (фінансових) санкцій, яке прийняте на підставі наявних порушень та не суперечить вимогам діючого законодавства.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає що позовні вимоги СФГ «Володимир»не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а
постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Володимир»– залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Паринов
І.Й.Петрик