ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" січня 2011 р. Справа № 60/256-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився,
позивача - Клименко В.М.,
1ша третя особа - не з'явився,
2га третя особа - Чашка-Ратушний М.В.
відповідача - Забиренко С.О., Скородєлов С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4390 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.10 у справі
за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Головне управління Держкомзему в Харківській області, м. Харків,
2) Лісностінківська сільська рада Куп"янского району Харківської області, с. Лісна Стінка,
до фермерського господарства "Вишневий сад", с. Лісна Стінка Куп"янского району Харківської області,
про стягнення 12541,19 грн., звільнення земельної ділянки та повернення,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2010р. у справі № 60/258-10 (суддя Чистякові І.О.) позов задоволено повністю.
Зобов’язано фермерське господарство «Вишневий сад»звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку загальною площею 15,44 га, розташовану за межами Лісностінківської сільської ради, та повернути її Куп’янській районній державній адміністрації Харківської області.
Стягнуто з фермерського господарства «Вишневий сад»на користь Куп’янської районної державної адміністрації Харківської області 12541,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Стягнуто з фермерського господарства «Вишневий сад»на користь державного бюджету України 210,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення відмінити, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Прокурор та представник першої третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник другої третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, що прибули в судове засідання та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною перевіркою додержання вимог земельного законодавства встановлено про порушення відповідачем вимог ст. ст. 12, 116, 123, 125 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме без набуття права власності та права користування земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення органів місцевого самоврядування та власника землі відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, розташованої за межами Лісностінківської сільської ради загальною площею 15,44 га, в результаті чого нанесено державі шкоду в сумі 12541,19 грн.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки Лісостінківської сільської ради № 515 від 28.12.2010 року у користуванні фермерського господарства "Вишневий сад" знаходяться в користуванні земельні ділянки невитребуваних паїв ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 загальною площею 15,61 га.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач надав копії договорів оренди земельної ділянки (паю) укладених між відповідачем та громадянами ОСОБА_1 (договір від 03.01.2001 року), ОСОБА_2 (договір від 03.01.2001 року), ОСОБА_3 (договір від 06.02.2003 року). Вказані договори зареєстровані у книзі записів реєстрацій договорів оренди земельних часток (паїв) Лісостінківської сільської ради під номерами 701, 967, 1522.
Відповідно до пункту 6.1 вищенаведених договорів, їх укладено на строк 10 років з дати їх реєстрації.
Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Враховуючи те, що відповідачем надані докази вчинення цивільного правочину щодо спірної земельної ділянки, строки договорів укладених між відповідачем та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 загальною площею 15,61 га, колегія суддів зазначає про відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У відповідності до статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частиною 1-ю якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи зі змісту цієї норми, цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.
Враховуючи те, що прокурором та позивачем не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, та те, що факт такого зайняття спростовується матеріалами справи, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими не доведені, у зв'язку з чи це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2010 року скасувати та постановити нове рішення, у позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 10.01.2011 року