КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5906/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П,
Губської О.А.,
при секретарі Черняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»до Бориспільської митниці про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2010 року ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення Бориспільської митниці про визначення митної вартості товарів № 122000109/2009/002751/1 від 17 грудня 2009 року; визнання недійсною карти відмови Бориспільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 122000109/9/002184 від 17 грудня 2009 року; зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення на користь ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» літака цивільної авіації «DC-9-51», 1976 року заводський номер 47736, зареєстрованого як UR-CCR, виробник «McDonnel Douglas-Boening»США, придбаного позивачем за договором № 89/09-3 від 4 листопада 2009 року купівлі-продажу повітряного судна - за першим методом визначення митної вартості, за митною вартістю 143 820 грн. 00 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процессуального права та прийняти новее рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Згідно з ч.1 п.1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 4 листопада 2009 року між компанією «J.Т.R. Соmраnу S.А.L.»(Ліван) та ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»(Україна) укладено Договір № 89/09-3 купівлі-продажу повітряного судна-літака, що перебував у використанні, типу «DC-9-51», заводський номер 47736, зареєстрованого як UR-CCR .Договірна вартість літака складає 18 000 доларів США (пункт 2. 1 Договору № 89/09-3).
10.11.2009 року вказаний літак було прийнято позивачем, про що було складено акт приймання-передачі до Договору № 89/09-3.
12.11.2009 року ТОВ «Українське бюро оцінки» було здійснено оцінку вартості літака та визначена його ринкова вартість у сумі 14686 доларів США.
19.11.2009 року позивачем до Бориспільської митниці було подано вантажно митну декларацію (далі-ВМД) № 122000107/9/105037, в якій декларант обрав метод 6 визначення митної вартості, у зв’язку з чим, відповідачем було видано картку відмови № 122000109/9/002070
04.12.2009 року позивачем, як декларантом до Бориспільської митниці подано Декларацію митної вартості № 122000107/9/105259 на митне оформлення товару - Літака цивільної авіації «DC-9-51», 1976 року заводський номер 47736, зареєстрованого як UR-CCR.Вартість заявленого до митного оформлення товару позивачем визначено в сумі 18 000 доларів США (143 820, 00 грн.).
17.12.2009 року за наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 122000109/2009/002751/1, відповідно до якого визначено митну вартість за методом 6 у сумі 1500000 доларів США та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 122000109/9/002184.
Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 Митного Кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання Митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнений декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів; за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 273 Митного кодексу України «Резервний метод»митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Із доданих позивачем до митної декларації документів вбачається, що ним не було надано відомостей, які б дали змогу застосувати четвертий та п'ятий методи визначення митної вартості літака, а тому відповідач не мав правових підстав для застосування зазначених методів та застосував резервний метод визначення митної вартості.
Таким чином, враховуючи неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості літака, відповідачем було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.
Апелянтом, ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції не було надано належних доказів на спростування можливості застосування резервного методу визначення митної вартості літака.
Згідно з п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом, зокрема, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Приписами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
У Декларації митної вартості № 122000107/9/105259 (а.с.103), відповідачем було вказано про необхідність надання додаткових документів, проте, на зворотньому листі вказаної Декларації представник декларанта 16 грудня 2009 року зазначив про неможливість подання додаткових документів.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладені норми чинного митного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виключно до компетенції митних органів належить визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи та враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при митному оформленні літака, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а прийняті рішення про визначення митної вартості товарів № 122000109/2009/002751/1 від 17 грудня 2009 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон У країни № 122000109/9/002184 від 17 грудня 2009 року є законними та обґрунтованими.
Обставини, викладені в апеляційний скарзі до уваги судом не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»слід залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Губська О.А.