СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 січня 2011 року Справа № 5002-1/4158-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_1, паспорт ЕС НОМЕР_1 від 11.05.1999 (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
представник відповідача - Юрій В.І., довіреність № б/н від 14.08.2009 (Красноперекопське районне споживче товариство);
розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-1/4158-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 96000)
до Красноперекопського районного споживчого товариства (вул. Гекало, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)
про визнання договору оренди недійсним та стягнення 1505056,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопського районного споживчого товариства, з посиланням на статті 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, статті 20, 225 Господарського кодексу України, про визнання недійсним договору оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 від 03 серпня 2007 року та стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства 1505056,02грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач під час укладення договору оренди не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину, оскільки не був власником майна, що передавалось в оренду. Вимоги про стягнення з відповідача 1505056,02грн. підприємець мотивує тим, що стягувана сума є реальними збитками позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-1/4158-2010 (суддя Ковтун Л.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноперекопського районного споживчого товариства про визнання договору оренди недійсним та стягнення 1505056,02 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Красноперекопського районного споживчого товариства на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 559356,00 грн.
В іншій частині в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 від 03 серпня 2007 року недійсним, суд першої інстанції зазначив, що на час укладення із позивачем даного договору у Красноперекопського районного споживчого товариства були наявні майнові права на спірне майно, і тому передача його в оренду у 2007 році не суперечила вимогам діючого законодавства, зокрема положенням статті 203 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості за зроблені підприємцем поліпшення на суму 559356,00 грн. господарський суд дійшов висновку, що дані поліпшення зроблені за згодою Красноперекопського районного споживчого товариства, і право на таке відшкодування передбачено положеннями частини 3 статті 778 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, Красноперекопське районне споживче товариство звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення збитків у сумі 559356,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог в частині стягнення 559356,00 грн. відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Заявник скарги вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що пунктом 2.2 „Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації” затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року за № 377 визначено перелік підтверджуваних документів про здійснення орендарем поліпшень в об’єкті оренди.
Одним із таких документів є письмова згода (дозвіл) орендодавця на здійснення орендарем поліпшення орендованого нерухомого майна. Також, наявність такої згоди передбачено положеннями статті 778 Цивільного кодексу України.
Апелянт звертає увагу, що письмової згоди (дозволу), відповідно до умов діючого законодавства орендодавець орендарю не надавав.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2010 року апеляційна скарга Красноперекопського районного споживчого товариства була прийнята до апеляційного провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року замінено суддю Черткову І.В. на суддю Волкова К.В.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
У судовому засіданні 12 січня 2011 року представник Красноперекопського районного споживчого товариства підтримав свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі у повному обсязі.
Позивач відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2007 року між Красноперекопським районним споживчим товариством (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 (далі - договір) (а.с. 16-17).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду 1-й поверх торгової площі торгового центру «Кубань», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 200 кв.м.
На виконання умов договору оренди, 03 серпня 2007 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі основних засобів від орендодавця до орендаря (а.с. 18).
Листом від 05 серпня 2007 року позивач звернувся до Красноперекопського районного споживчого товариства з клопотанням погодити проведення реконструкції об’єкта оренди на загальну суму 300000грн., для здійснення своєї підприємницької діяльності на орендованої площі (а.с. 19).
Судом першої інстанції встановлено, що в період з вересня 2007 року по травень 2008 року на об'єкті оренди, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до кошторису були проведені ремонтні роботи на суму 559356,00 грн. (а.с. 20).
У серпні 2008 року Красноперекопським районним споживчим товариством був проведений аукціон з продажу об’єкту –торгівельного центру „Кубань”, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Переможцем аукціону визнано позивача.
Проте, 26 лютого 2009 року рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим зазначений аукціон був визнаний недійсним на підставі того, що Красноперекопське районне споживче товариство лише у грудні 2008 року за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим набуло право власності на об’єкт –торгівельний центр „Кубань”.
Отже, як на підставу визнання недійсним договору оренди № 4.34-07 від 03 серпня 2008 року та стягнення збитків фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на відсутність у Красноперекопського районного споживчого товариства цивільної дієздатності на вчинення спірного правочину, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання договору оренди недійсним та стягнення 1505056,02 грн.
Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами пункту 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (пункт 3 вказаної норми).
Статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Здійснюючи судовий розгляд справи суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується факт проведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поліпшень на суму 559356,00 грн., оскільки на думку суду відповідні поліпшення зроблені за згодою Красноперекопського районного споживчого товариства.
Проте, судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги у цій частині, судом першої інстанції не були з’ясовані питання стосовно надання відповідачем згоди на проведення будь-яких поліпшень та проведення позивачем ремонту приміщення, реконструкції чи інших будівельних робіт.
Пунктом 2.2 „Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації” затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року за № 377 визначено перелік підтверджуваних документів про здійснення орендарем поліпшень в об’єкті оренди.
Одним із таких документів є письмова згода (дозвіл) орендодавця на здійснення орендарем поліпшення орендованого нерухомого майна. Також, наявність такої згоди передбачено положеннями статті 778 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, на листі від 05 серпня 2007 року, з яким позивач звернувся до Красноперекопського районного споживчого товариства з клопотанням погодити проведення реконструкції об’єкта оренди зроблено надпис «Узгоджено», що на думку судової колегії не може розглядатися як згода (дозвіл) орендодавця на виконання поліпшень, тому що це резолюція, а не письмова згода.
Згідно чинного законодавства «Узгодження»та «Згода»(дозвіл) є різні, нетотожні поняття.
Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинен бути наданий наймодавцем (орендодавцем) у письмовій формі (листі, дозволі) із посиланням на проектно–кошторисну документацію, лист наймодавця, перелік конкретних поліпшень та порядок відшкодування їх вартості.
Пунктом 15 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"„ від 25 травня 2000 року за N 02-5/237 передбачено, що частина третя статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" надає орендареві право здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна за погодженням з орендодавцем. Вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем цього права, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.
Отже, судова колегія вважає, що Красноперекопським районним споживчим товариством письмова згода (дозвіл) фізичній особі-підприємцю Кириченкові Дмитру Володимировичу на проведення реконструкції об’єкта оренди не надавалася, що підтверджується матеріалами справи.
Також, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що зазначені позивачем затрати на реконструкцію об’єкту оренди були здійсненні виключно за його ініціативою та у його інтересах, а саме, для здійснення господарської діяльності. Дані витрати не були здійснені у виконання договору оренди від 03 серпня 2007 року.
Крім того, підпунктом 4.1.5 договору передбачено, що позивач зобов'язаний повернути об'єкт оренди у стані, що існував на момент передачі в оренду з урахуванням зносу, що також підтверджує виконання реконструкції, тільки на час дії договору.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 559356,00 грн. є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства, і тому підлягає скасуванню.
Стосовно заявлених вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди основних засобів, що не використовуються № 4.34-07 від 03 серпня 2007 року, судова колегія вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні господарського суду у цій частині відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального права не встановлено.
Колегія погоджується з висновками господарського суду, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (стаття 761 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2008 року за Красноперекопським районним споживчим товариством з 1979 року визнано право власності на нежитлову двохповерхову будівлю (магазини №№ 55, 57), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 площею 800 кв.м. (а.с. 48-49), і тому на час укладення із підприємцем договору оренди № 4.34-07 від 03 серпня 2007 року, у Красноперекопського районного споживчого товариства були наявні майнові права на спірне майно, отже його передача в оренду у 2007 року не суперечила вимогам діючого законодавства, зокрема положенням статті 203 Цивільного кодексу України.
Зазначене свідчить про відсутність ознак недійсності правочину і тому господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, Красноперекопським районним споживчим товариством рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у даній частині не оскаржується.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає зміні у частині стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства заборгованості за зроблені позивачем поліпшення на суму 559356,00 грн., тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Красноперекопського районного споживчого товариства задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-1/4158-2010 змінити.
3. В частині стягнення з Красноперекопського районного споживчого товариства на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 559356,00 грн. скасувати.
4. Резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-1/4158-2010 викласти у наступній редакції: фізичній особі-підприємцю Кириченкові Дмитру Володимировичу у позові відмовити.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков