Справа № 2-27/2007
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді: Карнауха А.С.
при секретарі: Гречко Н.О.
з участю сторін:
позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_3
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_4
представника третьої особи Киселівської
сільської Ради Чернігівського району
Чернігівської області: Волковської Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та заповіту,
В С Т А Н О В И В:
03 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати недійсним заповіт, складений 12.02.2004 року її померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_5 та визнати недійсним договір дарування від 15.12.2004 року квартири АДРЕСА_1 в селі Киселівка Чернігівського району Чернігівської області, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем, мотивуючи свої вимоги неможливістю її чоловіка на момент складання заповіту та договору дарування усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок психічного захворювання.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, пославшись на повну цивільну дієздатність померлого ОСОБА_5 під час складання заповіту та договору дарування.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Киселівської сільської Ради Чернігівського району Чернігівської області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що при посвідченні складеного 12.02.2004 року померлим ОСОБА_5 заповіту, в неї не виникли сумніви щодо повної цивільної дієздатності останнього.
Як вбачається з представленої копії свідоцтва про укладення шлюбу, 18 лютого 1972 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 міським бюро ЗАГС міста Чернігова Чернігівської області був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 171.
12 лютого 2004 року ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчений секретарем Киселівської сільської Ради Чернігівського району Чернігівської області та зареєстрований в реєстрі за № 11, призначивши своїм спадкоємцем ОСОБА_2, розпорядившись всім своїм майном, де б воно не було і з чого б воно не складалось.
Відповідно до копії договору дарування квартири від 15.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1978, ОСОБА_5 передав у власність належну йому на праві приватної власності квартиру за АДРЕСА_1 в селі Киселівка Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_2.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що виконкомом Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в книзі реєстрації актів про смерть зроблено актовий запис за № 25, що підтверджується наданою копією свідоцтва про смерть останнього.
За висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 3/07 від 05 лютого 2007 року в ОСОБА_5, 1940 року народження, упродовж його життя мали місце два приступи (1978 р. та 1991 р.) такого психічного захворювання як шизофренія, перебіг якої носив епізодичний характер (стан повної ремісії між психотичними епізодами) і не супроводжувався формуванням шизофренічного “дефекту”, тобто незворотних хворобливих змін особистості.
За своїм психічним станом, на момент посвідчення заповіту 12.02.2004 року та укладення договору дарування 15.12.2004 року ОСОБА_5 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
За змістом статей 1233, 1234 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Частина 1 статті 1235 ЦК України передбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 1257 Цивільного кодексу України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 225 Цивільного кодексу України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними може бути визнаний судом недійсним, в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, дослідивши докази в справі, суд вважає позов не обґрунтованим і таки, що не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим що позивачкою не доведені обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог, зокрема на неможливість її померлого чоловіка ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок психічного захворювання на момент складання заповіту та укладання договору дарування і які спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях та виключає будь-яку можливість задоволення вимог, якщо вони не підтверджені доказами та їх не визнає інша сторона.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10; 11; 209; 212; 213; 214; 215 ЦПК України, статтями 203, 225, 1233, 1234, 1235, 1257, 1261 ЦК України,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та заповіту - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівській районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С.Карнаух