СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2010 року Справа № 5002-30/5261-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників:
представник заявника - не з'явився (УПФУ в Бахчисарайському районі АРК Крим);
представник боржника - не з'явився (фізична особа-підприємця ОСОБА_1);
учасник процесу - не з'явився (Управління з питань банкрутства в АР Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України );
учасник процесу - не з'явився (Державний реєстратор Бахчисарайської районної державної адміністрації);
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на ухвалу господарського суду АР Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 8 листопада 2010 року у справі № 5002-30/5261-2010
за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
(вулиця Сімферопольська, 5 „а”, місто Бахчисарай, 98403)
до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 98400)
за участю Управління з питань банкрутства в АР Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України
(вулиця Київська, 150, місто Сімферополь, АР Крим, 95034)
Державного реєстратора - Бахчисарайської районної державної адміністрації (вулиця Советська, 5, місто Бахчисарай, 98400)
про порушення справи про банкрутство
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі АР Крим (далі - УПФУ у Бахчисарайському районі АРК) звернувся до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - фізичної особи підприємця Радченко Віктора Федоровича відповідно до вимог статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закону).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 8 листопада 2010 року по справі № 5002-30/5261-2010 провадження по справі про визнання банкрутом припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення норм матеріального права, що виразилось у порушені вимог статті 52 Закону України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Маслової З.Д., судді Котлярової О.Л. та призначена до розгляду на 14 грудня 2010 року.
Розпорядженням керівництва суду від 14 грудня 2010 року суддю Маслову З.Д. та суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Антонову І.В. та суддю Заплаву Л.М.
В судове засідання 14 грудня 2010 року учасники судового процесу не з'явилися.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, в порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такую, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак у сукупності, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статті 52 Закону.
Зігдно зі статею статті 52 Закону заява по порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.
Обов'язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.
УПФУ у Бахчисарайському районі АРК як ініціюючий кредитор на наявність безспірних вимог до боржника посилається на рішення № 40 від 11 лютого 2004 року про застосування штрафних санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, які встановлені законодавством та № 451 від 28 липня 2004 року про застосування штрафних санкцій за неподання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством на загальну суму у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до положень статті 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.
Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов'язання - є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.
Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора - Пенсійного фонду має факт наявності боргу, Закон не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Відповідно до вимог частина 1 статті 2 Закону України „Про систему оподаткування” під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
У статті вказаного Закону зазначено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону.
Згідно з положеннями статті 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення пенсійного законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Закону України до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).
Відповідна правова позиція викладена в пункті 29 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство»та постанові Вищого господарського суду України від 21 вересня 2010 року у справі № Б24/87-10.
Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення пенсійного законодавства, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону.
Частиною 2 статтею 34 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, заява УПФУ у Бахчисарайському районі АРК про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має перед кредитором заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.
Отже, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) під час порушення справи про банкрутство, суми фінансових санкцій не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
Статтею 52 Закону передбачено як підставу для визнання банкрутом неподання протягом року податкової звітності до органів державної податкової служби.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник кредитора надав довідку Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі від 24 лютого 2010 року № 431М0М7, згідно з якою боржник - фізична особа підприємець ОСОБА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) останню звітність надав 8 лютого 2010 року, тобто річний термін не сплив.
Судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції проте, що заява Управління Пенсійного фонду України Бахчисарайському районі АРК, м. Бахчисарай є безпідставною.
Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство”, Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що ухвала по справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2010 року у справі № 5002-30/5261-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава