донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.01.2011 р.           справа №10/158

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівНовікової Р.Г., Шевкової Т.А.

від позивача:Вдовенко М.В. –за довіреністю №85-126юр від 14.05.2010р.

від відповідача:не з”явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Технологія”,               м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від01.11.2010 року

у справі№ 10/158 (суддя  Татенко В.М.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства „АрселорМітталКривий Ріг”, м. Кривий Ріг

до відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю „Технологія”,               м. Донецьк

простягнення збитків в розмірі 31 330,74грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Відкрите акціонерне товариство „АрселорМітталКривий Ріг”, м. Кривий Ріг звернулося до господарського суду Донецької  області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технологія”,  м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 31 330,74грн.в розмірі вартості вагової нестачі вугільного концентрату.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.11.10р. позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства „АрселорМітталКривий Ріг”, м. Кривий Ріг задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Технологія”, м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неповним з”ясуванням всіх обставин справи,  неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Донецької області від 01.11.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що судом не досліджувався факт відповідності  акту про приймання продукції за кількістю від 25.09.2009р. вимогам “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вживання за кількістю”, затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965р. Також вважає, що оплата продукції позивачем була здійснена після поставки та позивачем необгрунтовано включено ПДВ до складу збитків.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „АрселорМітталКривий Ріг”, м. Кривий Ріг надав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Технологія”, м. Донецьк до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 01.12.2010р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив,  ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав,  неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством “АрселорМіттал Кривий Ріг” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія” (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №3017, згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язувався  передати у власність покупця вугільний концентрат (товар) в обсязі і за цінами, зазначеними в договорі, а покупець –прийняти і оплатити його.

При цьому, за п. 3.1 договору встановлено, що продавець поставляє товар на адресу Покупця на умовах СРТ ст. призначення (Кривий Ріг –Головний).

За умовами п. 3.11. договору сторони домовились, що  приймання товару  за кількістю здійснюється у Покупця відповідно до Інструкції П-6 в односторонньому порядку; приймання товару по кількості здійснюється у Покупця шляхом зважування на автоматичних електронно-тензометричних 200-тонних вагах „Trapper”;  визначення ваги  нетто товару здійснюється шляхом відрахування від ваги брутто ваги тари вагону, зазначеної в залізничній накладній, а при відсутності даних в залізничній накладній, вага тари вагону приймається за трафаретом (з брусу);  відповідальна нестача визначається з урахуванням норми недостачі в розмірі 1% та норми надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні, вказаної в перевізних документах;  взаємовідносини щодо недостачі товару регулюються між Продавцем та Покупцем без участі Вантажовідправника.

Договір набирає чинність з 01.09.09р. та діє до 30.09.09р. або до належного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше ( п. 9.6 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

На  виконання умов зазначеного договору, на адресу ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” зі станції Кипуча Донецької залізниці в 15-ти напіввгонах за залізничною накладною № 51754814 надійшов вантаж - вугілля кам’яне марки к-коксовий. Власником вантажу визначено ТОВ „Технологія”. Вантажовідправником є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Алтис АМД ”.

Згідно даної залізничної накладної вантаж на станцію призначення Кривий Ріг –Головний прибув у справних вагонах, без слідів втрати чи розкрадання на шляху слідування і був виданий вантажоодержувачу - ВАТ „АрселорМітталКривий Ріг” Придніпровською залізницею без перевірки маси та кількості місць відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.

При цьому, загальна вага нетто вантажу, яка визначена відправником  складає 1032,800т.

За результатами приймання позивачем 25.09.2009р.  приймання товару за кількістю,  була виявлена недостача у кількості 42,880т. у вагонах №№ 65735953, 68734011, 68780121, 66931742, 66735002, 66603226, 68465020, 66550260, 66446519, 67913962, 67851659, 67915447, 60374022, 65294050, 63538615 відповідно до даних залізничної накладної № 51754814, про що був складений акт про приймання продукції за кількістю №279 від  25.09.09р., який підписаний представниками позивача.  В акті визначено, що приймання продукції за кількістю відбувалось на під’їзних коліях ВАТ „АрселорМітталКривий Ріг”; зважування здійснювалось під час руху на автоматичних електронно-тензометричних 200-тонних справних вагах „Trapper DRS” № 4226148, повірених в установленому порядку 23.07.2009р.; приймання продукції здійснювалось комісією у складі 2-х робітників позивача - вагар і старший прийомоздавальник (без участі представника громадськості, що не суперечить підпункту „в” п.18  Інструкції № П-6); продукція, якої не вистачає, у вагонах вмістись могла.

В зв»язку з виявленою відповідальною недостачею товару вагою 33,242т, позивачу заподіяні збитки з урахуванням норми недостачі 1% в розмірі 31 330,74грн., тому останній направив на адресу відповідача претензію, яка залишена ним без задоволення та відповіді, в зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу   у  відповідних  одиницях  виміру  або  грошовому вираженні.  Умова щодо кількості товару  може  бути  погоджена  шляхом встановлення  у  договорі  купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України –особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного  права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:  вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;   додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;    неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов’язаних із зобов’язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.  

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, приймання продукції за кількістю відповідно до умов п. 3.11 договору була здійснена згідно вимог  “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (по тексту - Інструкція № П-6) та умов даного пункту. Пунктом 17 Інструкції №П-6 передбачено, що вантажоодержувач повинен викликати для участі у прийманні продукції та складанні двостороннього акту одномісцевого відправника. Представник іногороднього відправника викликається у випадках, передбачених в основних та в особових умовах постачання, інших обов’язкових правилах чи договорах, а п. 14  Інструкції П-6 - перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами і іншими обов’язковими для сторін правилами.

За умовами п. 3.11 договору, визначення ваги нетто товару здійснюється шляхом відрахування від ваги брутто ваги тари вагона, зазначеної в залізничній накладній, а при відсутності даних в залізничній накладній, ваги тари вагона приймається за трафаретом ( з бруса).

Таким чином, позивачем здійснено визначення ваги нетто згідно умов укладеного між сторонами, без розбіжностей та зауважень, договору, тому судова колегія вважає, що позивачем приймання продукції здійснено згідно вимог укладеного договору та норм чинного законодавства України та документально (належним чином) підтверджено факт того, що недостача товару є наслідком саме неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором і як наслідок,  доведено факт завдання відповідачем йому збитків.

За розрахунком позивача  вартість однієї тонни продукції, яка визначена в рахунку № 242 від 23.09.2009р. відповідачем складає 791,66грн. (без ПДВ),   недостача становить 33,242т, вартість якої становить 26 316,36 грн. без урахування ПДВ, з урахуванням ПДВ 20% –31 330,74 грн. Повна вартість поставленого за договором вугілля оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №15083 від 02.10.2009р.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту у розумінні ст ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, неналежного виконання відповідачем зобов»язань за договором щодо  належної поставки, який призвів до виникнення у позивача збитків та правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технологія”, м. Донецьк збитки в розмірі 31 330,74грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.  Зокрема, посилання скаржника на те, що оплата здійснена позивачем після встановлення факту недостачі не приймаються судовою колегією, так як згідно з п.5.3, п.3.5 оплата за товар здійснюється по факту поставки на підставі рахунків продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту надання документів, в тому числі і акту приймання-передачі, а акт приймання-передачі №242-У підписаний до рахунку  № 242 від 23.09.2009р., в який (акт) внесені дані щодо ваги поставленої вугільної продукції згідно даних вказаних у залізничній накладній №51754814 і оплата продукції проведена платіжним дорученням №15083 від 02.10.09р., що здійснено у відповідності до умов договору за зазначеною в даних актах вагою вугільної продукції.

Доводи щодо неправомірного включення до суми збитків ПДВ є неспроможними, оскільки відповідачем не надано правового обґрунтування даних доводів, а тому вони є безпідставними.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі № 10/158 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання  апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технологія”,                     м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі №10/158 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі   № 10/158   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                  Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                        Р.Г.Новікова

                                                                                                                     Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Соловйова О.О.