Справа № 22-1041\07                                       Головуючий в 1 інстанції: Калюжний А.Є.     

Категорія: 18                                             Доповідач: Хилевич С.В.

У Х В А Л А

іменем України

3 грудня 2007 року                                        м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді: Оніпко О.В.

Суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Томашевській І.М.

за участю ОСОБА_1 та представника відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 15 червня 2007 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,

                  в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 15 червня 2007 року позов відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” задоволено повністю; стягнено солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь позивача борг за кредитним договором сумою у 2 648 гривень 55 копійок та судові витрати. Цим рішенням у зустрічному позові ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про визнання недійсним договору поруки - відмовлено.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. У поданій скарзі вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано положень ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки. Також суд не взяв до уваги, що обов'язок сплати заборгованості в спорі може бути покладений лише на позичальника, оскільки ОСОБА_1 вжила всіх заходів відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК України.

Крім того, переконана у неправильності висновків суду про безпідставність зустрічного позову, зокрема не взято до уваги, що вона є неписьменною людиною, не вміє читати, а тому твердження про те, що вона особисто ознайомлена зі всіма істотними умовами договору не може бути достовірним. Вважає, що якби було відомо про правові наслідки, які можуть настати, вона б відмовилася від укладення договору поруки, а тому згідно ст. 229 ЦК України цей правочин слід визнати недійсним. Наполягала на врахуванні судом апеляційної інстанції її майнового стану та платоспроможності, те, що вона є пенсіонеркою і отримує пенсію, яка є нижчою від прожиткового мінімуму.

Просила в позові відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити за безпідставністю, а зустрічний позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

      Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з такого.

      Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності позову відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та безпідставності позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

     З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано вирішив спір, повно, об'єктивно і всебічно дослідивши обставини справи, вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням процесуального права.

     Доводи ОСОБА_1 про те, що їй не було відомо про істотні умови договору поруки від 25 березня 2005 року №66\2 спростовуються її ж поясненнями в судовому засіданні, згідно чого вона підтвердила, що особисто підписувала договір поруки, а з умовами кредитного договору була ознайомлена (а.с. 47, зворот).

Таким чином, покликання апелянта на правила ст. 229 ЦК України як на правову підставу своїх вимог є необґрунтованими.

Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

                      у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 15 червня 2007 року  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції і рішення місцевого суду в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий:

Судді: