КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-481/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"11" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П,
Губської О.А.,
при секретарі Черняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМП ММС»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2010 року ТОВ «АЛІМП ММС»звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкаси № 0003112301/0, № 0003122301/0 від 25.08.2009 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а провадження по справі слід закрити з наступних підстав.
Згідно п.4 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.
Колегія суддів не може погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підприємстві позивача було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3., 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження податку на прибуток у сумі 321164 грн. та заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15771 грн., а також завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 23691 грн.
За результатами перевірки було складено акт № 1162/23-2/34661528 від 18.08.2009 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003112301/0 від 25.08.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 23657,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0003122301/0 від 25.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 483370,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій.
Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно додатку № 4 «Дебіторська та кредиторська заборгованість ТОВ «АЛІМП ММС»акту планової перевірки за період з 18.10.2006 року по 31.12.2007 року № 324/23-2/34661528 від 18.02.2008 року (а.с.140), на балансі ТОВ «АЛІМП ММС»станом на 31.12.2007 року рахувалася кредиторська заборгованість: перед ТОВ «Бартольді Груп»- 147,2, СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»- 112,4, ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»- 267,8, ТОВ «Гріфін»- 101,1, всього –628500, 00 грн. Станом на 01.01.2008 рік вказані кредиторські заборгованості відсутні, тобто списані з балансу позивача.
Крім того, на підставі наказу ТОВ «АЛІМП ММС»від 07.12.2008 року № 4/1 «Про створення робочої інвентаризаційної комісії»та відповідно до наказу ТОВ «АЛІМП ММС»від 07.12.2008 року № 5 «Про проведення інвентаризації»проведено інвентаризацію активів та зобов'язань.
За результатами проведеної інвентаризації складено акт інвентаризації № 6 розрахунків з дебіторами і кредиторами від 31 грудня 2008 року (а.с.88-89) по всіх рахунках: 361, 3721, 3772, 631, 632, 6852, в якому відсутні вищенаведені кредиторські заборгованості.
Таким чином, суму кредиторської заборгованості в розмірі 628,5 тис. грн. ТОВ «АЛІМП ММС»списано з балансу по даним бухгалтерського обліку та вартість товарів (робіт, послуг), по яким виникли дані заборгованості є безоплатно отриманими підприємством.
Тому в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валового доходу не включено доходи з інших джерел у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді в сумі 628500 грн.
Колегія суддів, не може погодитися з доводами суду першої інстанції про те, що згідно наданих представником позивача та завірених підписом директора ТОВ «АЛІМП ММС»Васильєвої О.А. копій балансів по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і кредиторами», на 31.12.2009 року, оборотно - сальдових відомостей по рахунку: 631 контрагенти, договорів за 2007 рік, за 2008 рік, за 2009 рік та інвентаризаційних відомостей по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і кредиторами»станом на 01.01.2008 року за позивачем рахувалася сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Бартольді Груп»в розмірі 147191 грн. 94 коп., перед СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім» - 112473 грн. 22 коп., перед ТОВ «Дольче ВІТА Л.І.В.»- 267902 грн. 45 коп., ТОВ «Гріффін»- 100884 грн. 71 коп., усього на загальну суму 628452 грн. 32 коп., позаяк під час проведення вищезазначеної перевірки, податковим органом було складено акт про відмову Васильєвої О.А. від засвідчення копій зазначених документів, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність копій таких документів, поданих до суду першої інстанції.
Актом перевірки також встановлено завищення позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 523 750 грн. за І квартал 2008 року.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
ТОВ «АЛІМП ММС»у І кварталі 2008 року не зменшило валові витрати в сумі 523 750 грн. на вартість безоплатно отриманих у попередніх звітних періодах товарів (робіт, послуг), по яким компенсація вартості не здійснена та сума кредиторської заборгованості списана.
Крім цього, підприємством було завищено валові витрати в сумі 134760,00 грн. за ІІ квартал 2008 року, у зв’язку з віднесенням до їх складу послуги з перевезення вантажу, які не підтверджені товаро-транспортними накладними.
Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Витрати суб`єкта підприємницької діяльності на транспортні послуги відносяться до валових витрат виробництва.
Однак, у відповідності до абз.4 п. 5.3.9 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Пунктами 11.2,11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Отже, товарно-транспортні накладні та дорожні листи відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, якими підтверджується віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг перевезення вантажів, а саме копії товаро-транспортних накладних (а.с.165-213), та акти здачі-прийняття (надання послуг) (а.с.220-237) складені з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.221-225) не зазначено прізвище особи директора СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім»та прізвище представника виконавця СП ТОВ «Українсько-російський електротехнічний Торговий Дім», тому неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В більшості наданих товаро-транспортних накладних не зазначено номерний знак автомобіля ГАЗ 3302, що здійснював перевезення вантажів, номер подорожнього листа, вид перевезень, пункт розвантаження, прізвище водія-експедитора, відсутні печатки автопідприємства перевізника. Крім того, відомості у більшості товаро-транспортних накладних суперечать відомостям, зазначеним у Додатку до акту № 27/06-20 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 червня 2008 року (а.с.42). Так, у товаро-транспортній накладній серії А № 94 від 27.06.2008 року (а.с.204) пунктом навантаження зазначено м. Київ, а пунктом розвантаження –м. Черкаси, маса брутто перевезеного вантажу –40 кг, тоді як у Додатку до акту № 27/06-20 у переліку наданих виконаних робіт 27.06.2008 року зазначено послуги з перевезення Київ, область, 2366 км здійснених перевезень за день та 7 годин завантаження та розвантаження вантажу масою 40 кг (за товаро-транспортною накладною).
Тому до вищевказаних документів, колегія суддів відноситься критично та ставить під сумнів зазначені в них відомості.
З приводу висновків суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким було донараховано позивачу ПДВ, то колегія суддів приходить до слідуючого.
ТОВ «АЛІМП ММС»в жовтні 2008 року віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 35 112 грн. на підставі податкової накладної № 27/06-20 від 27.06.08 від ТОВ «Біант».
Відповідно до п. п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5. ст..7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону).
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону).
Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
За результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів по декларації за червень 2008 року ТОВ «Біант», встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом ТОВ «АЛІМП ММС»в сумі 35 112 грн., крім цього 24.06.2009 року було скасовано державну реєстрацію ТОВ «Біант», яке не сплатило до державного бюджету вказану суму податку на додану вартість.
Тому колегія суддів вважає, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 35 112 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем були правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0003112301/0, № 0003122301/0 від 25.08.2009 року та підстав для їх скасування не вбачається.
Згідно з пунктом 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій ст. 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Але всупереч вищенаведеним вимогам закону під час розгляду справи судом першої інстанції не було з'ясувано всіх обставин справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме, з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «АЛІМП ММС»код ЄДРПОУ 34661528 –припинено як юридичну особу.
Враховуючи вищевикладене, в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання постанови суду першої інстанції нечинною та закриття провадження у справі з підстав, передбачених ч. 2 ст. 203 КАС України.
Керуючись ст.ст. 157,195, 196,198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Черкаси –задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року –скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМП ММС»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень-закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Губська О.А.
Повний текст ухвали виготовлено 13.01.2011 року.