ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року                                                        Справа №66/299-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій  О.І.

за участю представників сторін:

позивач –Глинько І.М. (дов. №32 від 29.10.10 р.);

відповідач -  не з’явився;

третя особа –Пащенко О.М. (дов. №52 від 05.01.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3996Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської  області від 28 жовтня 2010 року по справі №66/299-10

за позовом Приватного малого підприємства фірми "Десо", м. Харків

до  Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Харків

третя особа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради,   м. Харків

про визнання договору неукладеним, виселення, -

встановила:

Рішенням господарського Харківської  області від 28 жовтня 2010 року по справі №66/299-10  (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся  до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати договір суборенди нежитлового приміщення від 10.04.2010 р. неукладеним та таким, що не створює юридичних наслідків, виселити ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 35.

Через канцелярію суду 14 грудня 2010 року від Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради надійшов лист, в якому Управління  просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав,  у судове засідання не з’явився, будучи належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року повідомлений про місце та час розгляду справи, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, а колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача, перевіривши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача і третьої особи встановила наступне.

Як стверджує позивач, між ним та відповідачем, на підставі усної домовленості, у квітні 2010 року відповідач тимчасово перебував у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою:  м. Харків, вул. Дарвіна. 35.

В матеріалах справи міститься лист №14/04 ПМПФ "Десо", яким було направлено на адресу відповідача проект договору суборенди нежитлового приміщення, у відповідності до якого предметом вказаного договору було нежитлове приміщення загальною площею 55 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 35.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач, в обґрунтування позову посилається на те, що направлений на адресу відповідача проект договору мав бути підписаний на кожному аркуші. Проте, відповідачем було підписано лише останній аркуш договору, що на думку позивача дає підставу стверджувати про відсутність прийняття з боку відповідача пропозиції укласти договір.

А, отже, на думку позивача, відповідач знаходиться у спірному нежитловому приміщенні незаконно, що є підставою звернення до суду з вимогою про визнання договору суборенди нежитлового приміщення від 10 04.2010 року неукладеним та таким, що не створює юридичних наслідків, виселення СПДФО ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою, м  Харків, вул. Дарвіна, 35.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим судом, спірне приміщення було передано позивачу згідно укладеного 29.10.2001 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ПМПФ "Десо"  договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 917, предметом якого було нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 241,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м Харків, вул. Дарвіна, 35, літ. А-2.

В матеріалах справи наявне рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2010 р. по справі №16/70-10 за позовом Заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради до ПМПФ "Десо" про стягнення 2607,63 грн., розірвання договору та виселення, яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р залишено без змін, договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 917 від 29.10.2001 р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ПМПФ "Десо" розірвано, а ПМПФ "Десо" зобов'язано виселитися з нежитлового приміщення загальною площею 241,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 35. літ.А-2. та передати зазначені приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Харківської міської ради.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення відношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та способам захисту прав суб'єктів господарювання передбаченим ст. 20 Господарського кодексу України. Крім того, вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що чинне законодавство не передбачає оспорення договорів шляхом визнання їх неукладеними. Так, частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що своєю правовою природою оспорений позивачем договір є договором оренди і має вчинятись у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту підписання. Наведене також підтверджує те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки доводи про неузгодження істотних умов договору не можуть спростовувати факт його укладення, тобто в даному випадку підписання договору обома сторонами.

При цьому слід зауважити, що позивач звернувся до господарського суду саме з позовом про визнання договору неукладеним.

Однак колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору неукладеним. Позивач має діяти у межах, в яких є можливим застосування конкретного способу захисту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року по справі №66/299-10 про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неукладеним договору оренди прийняте при належному з`ясуванні обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року по справі №66/299-10 залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                               Івакіна В.О.  

                                 Суддя                                                              Ільїн О.В.  

                                 Суддя                                                             Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 18 січня 2011 року.