СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 грудня 2010 року Справа № 5002-7/5509-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2-2582 від 29.07.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації";
третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілград";
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; представник - ОСОБА_2, АДРЕСА_2 )
до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37, місто Керч, 98300)
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілград" (вул. Радянська, 15, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся до Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації”, третя особа –товариство з обмеженою відповідальністю „Мобілград” про скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю „Мобілград” на самочинну прибудову літ. „а” до нежитлових приміщень літ. „А-А1” по АДРЕСА_3.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Не погодившись з ухвалою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що предметом спору є незаконна реєстрація відповідачем самовільного будівництва на земельній ділянці, не відведеній під цю мету.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 вважає, що оскільки самовільне будівництво, здійснене відповідачем, порушує його права як землекористувача та власника будівлі, підставою спору є спір про право, а, відтак, справа підлягає розгляду за нормами Господарського процесуального кодексу України.
Порушенням норм процесуального права, на думку фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, є також розгляд справи у відсутність його представника, заздалегідь повідомившего суд про неможливість своєї явки у судове засіданні з поважних причин.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Заплава Л.М.
У зв’язку з зайнятістю в інших судових засіданнях суддів Заплава Л.М. та Латиніна О.А. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2010 року здійснено заміну суддів Заплава Л.М. та Латиніна О.А. на суддів Котлярову О.Л. та Ткаченко М.І.
У судове засідання, призначене на 22 грудня 2010 року, представники відповідача - Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілград" не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 цього Кодексу передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до частин 1, 6 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; до сфери господарських відносин включаються також організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, визначено частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, вказаною правовою нормою передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За загальним правилом, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до підпункту 10 пункту „б” частини 1 статті 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Законом який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме - право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07 лютого 2002 року, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень " та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у справі –Кримське республіканське підприємство „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Наведе свідчить про те, що суд першої інстанції правильно визначив природу спору про зобов'язання Кримське республіканське підприємство „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” скасувати державну реєстрацію, що виник між особою та органом, уповноваженим здійснювати таку реєстрацію, як спору між особою та суб’єктом владних повноважень, врахувавши дійсний зміст повноважень відповідача щодо здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно як офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на майно та межі підвідомчості справ адміністративним судам України, припинивши провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які виразилися у розгляді справи у відсутність представника позивача, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в матеріалах справи достатніх доказів, які характеризують взаємовідносини сторін та надають суду можливість розглянути справу без їх участі.
Оскільки ухвалу суду прийнято при правильному застосуванні норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-7/5509-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко