СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2010 року Справа № 5002-28/2860-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 23.06.95;
представника відповідача: Мартинова Наталя Пилипівна, наказ №3 від 12.03.10, керівник;
третьої особи: ОСОБА_4, договір № б/н від 09.12.10;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 19 липня 2010 року у справі №5002-28/2860-2010
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" (вул. Ніканорова, б.3, кв. 76,Сімферополь,95050)
3-тя особа ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" від 18.02.2010.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2010 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучено ОСОБА_5.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 19 липня 2010 року у справі №5002-28/2860-2010 позов задоволено.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення, прийнятого на загальних зборах 18.02.2010, з підстав порушення порядку подання заяви про вихід із складу учасників товариства, повернення частки учасника, скликання загальних зборів та відсутності кворуму для прийняття будь-яких рішень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року по справі за №2-12/1918-2010 визнано право власності на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_5, а саме: базу відпочинку "Бодрість", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, базу відпочинку "Продмаш", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Також заявник скарги вказує на те, що відповідно до Письмової резолюції Єдиного директора компанії з обмеженою відповідальністю "Феродал холдінгс лімітед", довіреність від 05 лютого 2009 року анульована 14 грудня 2009 року, проте, вказана письмова резолюція підписана та на ній поставлена печатка лише 19 квітня 2010 року, а на території України, про що вказано вище, нотаріус посвідчив переклад лише 26 квітня 2010 року, тобто на момент прийняття спірного рішення ОСОБА_5 не знав про те, що вказана довіреність анульована.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 13.12.2010 у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Котлярову О.Л. на суддю Антонову І.В.
У судовому засіданні 13.12.2010 представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач та представник відповідача проти вимог скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" створено на підставі рішення загальних зборів учасників товариства 07.10.2009 року за №5 і зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної республіки Крим 05.03.2009.
Згідно редакції статуту від 08.10.2009 учасниками товариства були: компанія з обмеженою відповідальністю "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД", ОСОБА_2, ОСОБА_5. Як вбачається з пункту 5.4 статуту в редакції 2009 р. вклади учасників у статутному капіталі товариства складали: компанія з обмеженою відповідальністю "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД" - 85%, ОСОБА_2 - 10%, ОСОБА_5 - 5%.
У матеріалах справи міститься протокол, який свідчить про проведення загальних зборів 18.02.2010 (том 1 аркуш справи 64).
Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 18.02.2010 на порядок денний поставлено питання про вихід із складу учасників товариства ОСОБА_5 та повернення йому його частки. При цьому на вказаних загальних зборах були присутні: ОСОБА_5 та ОСОБА_5 - від імені компанії з обмеженою відповідальністю "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД".
Як вбачається із вказаного протоколу на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" було прийнято рішення про надання згоди на вихід із складу учасників товариства ОСОБА_5 та про повернення частки учасника ОСОБА_6 в натурі нерухомим, майном а саме: комплекс будівель бази відпочинку "Бодрость", загальною площею 424,8м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 і комплекс будівель бази відпочинку "Продмаш" загальною площею 522,5 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_4.
Матеріалами справи також підтверджено, що 11.03.2010 відбулись загальні збори, на яких прийнято рішення про відсторонення директора ОСОБА_5 від виконання обов'язків директора товариства та призначення директором товариства ОСОБА_3
Позивач вважає, що учасник товариства ОСОБА_5 обманним шляхом, не сповістивши інших учасників товариства та скориставшись недійсною довіреністю на його ім'я від імені "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД", 18.02.2010 нібито провів загальні збори учасників та самостійно прийняв рішення з питань його виходу зі складу учасників та повернення йому його частки в натурі, тому, на думку позивача, вказане рішення є таким, що прийняте з порушенням порядку проведення загальних зборів учасників, за відсутності кворуму та порушення порядку виходу із складу учасників та повернення частки учасника, чим порушено її корпоративні права та законні інтереси. Вказані обставини стали підставою для звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовними вимогами про визнання недійсним такого рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" та Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
До компетенції загальних зборів відноситься утворення і відкликання виконавчого та інших органів, вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства шляхом прийняття рішень.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про господарські товариства", статті 116 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства.
Порядок виходу учасника товариства регламентовано статтею 54 Закону "Про господарські товариства", відповідно до якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу; на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
За приписами частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Пунктом 4.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" в редакції, що діяла на момент проведення зборів передбачено, що учасник товариства може вийти із товариства у встановленому порядку.
Пунктом 5.11 передбачено, що кожен учасник має право вийти з товариства повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. При виході йому виплачується вартість частини майна, пропорційно його частки в статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в термін до 12 місяців з дня виходу.
Згідно частині 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині 1 статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Згідно пункту 7.9 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" про проведення загальних зборів учасники товариства повідомляються письмово (чи іншим засобом) не менше ніж 30 днів до початку засідання загальних зборів учасників із вказівкою про час, місце проведення загальних зборів та порядок денний.
У матеріалах справи містяться письмові пояснення директора товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція", в яких директор товариства не заперечує проти факту проведення загальних зборів Учасників товариства, з порушенням встановленого законом та статутом порядку. Із вказаних пояснень слідує, що ОСОБА_2 про проведення загальних зборів не повідомлялись, що також підтверджує позицію позивача стосовно проведення загальних зборів 18.02.2010.
При цьому надані третьою особою докази направлення повідомлення про проведення загальних зборів 18.02.2010 на адресу позивача, а саме квитанція про відправлення рекомендованим листом №41153 від 12.02.2010 (том 1 аркуш справи 122), судовою колегією не приймаються, оскільки у матеріалах справи міститься копія листа заступника начальника Центру поштового зв’язку №1, відповідно до якого лист №41153 від 12.02.2010 на ім’я ОСОБА_2 з відділення поштового зв’язку Донське не направлявся та до відділення поштового зв’язку №50 м. Сімферополя не надходило, а надана квитанція №41153 від 12.02.2010 є фіктивною без оформлення поштового відправлення (том 1 аркуш справи 139).
Більш того як вбачається із протоколу, на загальних зборах від 18.02.2010 розглядалися питання про вихід власника корпоративних прав з товариства, проте вказану процедуру врегульовано зокрема нормою статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (оплата вартості майна при виході учасника, тощо). Така процедура припинення права власності передбачає не тільки подання заяви про вихід зі складу, проведення загальних зборів відповідно до діючого законодавства, а й внесення змін до статуту та відповідного запису до державного реєстру.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про подання учасником ОСОБА_5 заяви про вихід з товариства, належне повідомлення позивача про дату та час проведення зборів, чим порушено вимоги статті 43 Закону та вимоги статуту товариства, та належне повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів учасників 18.02.2010 року, про згоду товариства на виділення йому його частки в натурі без затвердження річного звіту.
Згідно пунктам 17,18 Постанови Пленуму верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13 підставами для визнання недійсним рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення
загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.
При цьому господарським судам у вирішенні спорів зі справ про визнання недійсними рішень загальних зборів за позовами акціонерів, яких не було повідомлено про проведення загальних зборів, необхідно давати оцінку всіх обставин справи в їх сукупності та з'ясовувати, чи порушує оспорюване рішення права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні відповідних вимог тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням (пункт 2.16 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 N04-5/14).
Посилання третьої особи на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2010 у справі №2-12/1918-2010 судова колегія вважає необґрунтованим з огляду на встановлений під час розгляду справи факт апеляційного оскарження цього рішення, що виключає набрання останнім законної сили.
Доводи третьої особи про те, що ОСОБА_2 не має статусу учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" оскільки нею не було внесено свою частку до статутного фонду, спростовується наступним.
Відповідно до пункту 5.3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків Учасників утворюється статутний капітал у розмірі 1400000,00 грн. ОСОБА_2 приймає участь у формуванні статутного капіталу своїми грошима у сумі 140 000,00 грн.
Пунктом 5.5 статуту товариства передбачено, що до моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплатити не менш 50-ти відсотків суми своїх вкладів, інша частина підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом року не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" у встановленому законом порядку, оголошувало про зменшення статутного капіталу або приймало рішення про ліквідацію, у зв'язку з не внесенням ОСОБА_2 своєї частки у встановлені строки. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформованого станом на 29.06.2010, ОСОБА_2, є учасником товариства з розміром внеску до статутного фонду у розмірі 140 000,00 грн. (том 1 аркуші справи 62-63).
Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону.
Отже, з урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що позивач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція", корпоративні права якого було порушено внаслідок прийняття спірного рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про неправомірність рішення про вихід учасника ОСОБА_5 зі складу учасників товариства, повернення його частки з статутного фонду, прийнятого на загальних зборах 18.02.2010, з підстав порушення порядку подання заяви про вихід із складу учасників товариства, повернення частки учасника, скликання загальних зборів, у зв’язку з чим таке рішення має бути визнано недійсним.
Одночасно, судова колегія вважає за необхідне зазначити про наступне.
У судовому засіданні позивач надала лист-резолюцію єдиного директора компанії з обмеженою відповідальністю "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД", з якого вбачається, що довіреність від 05.12.2009, яка видана ОСОБА_5 анульована, усі повноваження, які покладені на ОСОБА_5, відповідно до вказаної довіреності, анульовані. Такий документ датований 14.12.2009 апостелізований 19.04.2010 та повідомлення про скасування довіреності від 05.02.2009, яке датовано 14.12.2009.
За заявою третьої особи судом призначалася технічна почеркознавча експертиза, перед експертом ставилося питання щодо оригінальності підпису ОСОБА_5 на повідомленні про скасування довіреності.
Висновком експерта від 05.11.2010 підтверджено, що підпис на повідомленні виконаний ОСОБА_5, проте дослідження виконувалося за електрофотокопією такого повідомлення.
Згідно частині 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Колегія суддів не може прийняти до уваги висновок експерта виходячи з наступного.
При проведенні експертизи експерт порушив Інструкцію "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджен", яка затверджена Наказом Мінюсту України від 08.10.1998 №53/5, відповідно до якої у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.
Проте, експерт проігнорував норму вказаної Інструкції та виконав експертний висновок із порушенням такої Інструкції не вирішивши питання щодо факту монтажу.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачена норма, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Також згідно статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003.
Статтею 3 вказаної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та. у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, па якому проставлено апостиль. не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасшщі Конвенції.
Документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і па території другої Договірної Сторони.
Віденською конвенцією "Про консульські зносини" 1963 міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 №113 (далі - Інструкція) установлюється порядок консульської легалізації офіційних документів.
Відповідно до вимог, визначених Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 №1577, Міністерство юстиції здійснює підготовку нотаріально оформлених документів для їх подальшої консульської легалізації.
Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ, з метою використання його за кордоном.
Під офіційним документом слід розуміти письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків фізичних або юридичних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №61 "Про надання повноважень на проставляння апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" визначено, що відповідно до статей 3, 4 і 6 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналася Україна, надати повноваження на проставлення апостиля. що посвідчує справжність підпису, ким виступала особа, яка підписала документ, у відповідному випадку автентичність печатки чи штампа, якими скріплюється документ: Міністерству освіти і науки, Міністерству юстиції - на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, Міністерству закордонних справ - на всіх інших видах документів. Посадові особи компетентних органів повинні мати зразки підписів посадових осіб, від яких виходять чрї можуть виходити офіційні документи, а також зразки відбитків печаток та/або штампів, які проставляються або можуть бути проставлені на відповідних документах.
З метою виконання зазначених повноважень Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до Міністерства юстиції України надаються зразки підписів державних нотаріусів і приватних нотаріусів та відбитки печаток, а Державною судовою адміністрацією України —зразки підписів суддів та відбитки печаток судів.
Колегія, з урахуванням вимог законодавства, дійшла висновку про те, що повідомлення про скасування довіреності набула чинності на території України лише 19.04.2010, про що є відповідний напис на такому повідомленні. Тобто ОСОБА_5 міг дізнатися про скасування Довіреності саме після 19.04.2010.
У зв’язку з викладеним висновки суду першої інстанції про те, що повноваження ОСОБА_5 приймати рішення від імені Компанії з обмеженою відповідальністю "ФЕРОДАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД" на день проведення загальних зборів 18.02.2010 року були припиненні, є помилковими.
Однак, зазначене не впливає на узагальнений висновок судової колегії щодо правомірності позовних вимог ОСОБА_2, у зв’язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не вбачається.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року у справі №5002-28/2860-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченко