СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2010 року Справа № 5002-33/4216-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Юг - Інвест";
відповідача: не з'явився, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" ;
третя особа: не з'явився, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіна Ольга Олександрівна;
розглянувши апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07 жовтня 2010 року у справі №5002-33/4216-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юг - Інвест" (пр. Ген. Острякова, б. 15 - А, Севастополь, 99029)
до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, Київ 1, 01001)
в особі Кримської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36,Сімферополь,95000)
3-тя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіна Ольга Олександрівна (АДРЕСА_1)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Кримської регіональної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, про розірвання укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” договору відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року; припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест”, засвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. за реєстровим номером 449; припинення права застави (іпотеки) на нерухоме майно за адресою місто Севастополь, вул. Камишове шоссе, буд. 45/1 - комплекс будівель та споруд, загальною площею 4579,6 кв.м., у складі: виробничий комплекс літ. „А”, цеху літ. „А1”, прибудова літ „а”, прибудова літ. „а1”, прибудова літ „а2”, прибудова літ. „а3”, два ганки, компресорна літ. „М”, прибудова літ. „м1”, навіс літ. „м2”, бесідка літ. „Ц”, бесідка літ. „Ч”, мощення, огородження території, яке виникло на підставі укладеного між сторонами іпотечного договору від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. за реєстровим номером 449; визнання за товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” права на підставі постановленого по даному спору рішення суду звернутися з вимогою (заявою) про зняття накладеної приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. 14 березня 2008 року за реєстровим номером 450 заборони на відчуження вищевказаного нерухомого майна за адресою місто Севастополь, вул. Камишове шосе, 45 / 1, з виключенням запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що суттєво змінилися обставини, на настання яких не розраховувала жодна із сторін при укладанні оскаржуваного договору, у зв’язку з чим виконання договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при його укладанні та суттєво змінює співвідношення майнових інтересів сторін. При цьому, він посилався на статті 607, 652 Цивільного кодексу України та вказував на неможливість виконання умов кредитного договору, а також на те, що при укладенні кредитного договору сторони виходили з того, що різке падіння економіки не настане, а прогнозовані зміни, за існуючих умов кредитування, можуть бути подолані ним самостійно.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2010 року в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” був замінений на його правонаступника - публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” (т. 4 а.с.82-84).
В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заявою від 30 вересня 2010 року заявляв свої вимоги до належного відповідача, - публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Кримської регіональної філії публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (т. 4 а.с. 85).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року у справі №5002-33/4216-2010 (суддя Радвановська Ю.А.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Инвест” задоволено частково.
Розірвано укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” договір відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року.
Припинено договір іпотеки від 14 березня 2008 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест”, засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною
О.О. за реєстровим номером 449.
Припинено право застави (іпотеки) на нерухоме майно, розташоване за адресою місто Севастополь, вул. Камишове шоссе, буд. 45/1 - комплекс будівель та споруд, загальною площею 4579,6 кв.м., у складі: виробничого комплексу літ. „А”, цеху літ. „А1”, прибудови літ „а” прибудови літ. „а1”, прибудови літ „а2”, прибудови літ. „а3”, двох ґанків, компресорної літ. „М” прибудови літ. „м1”, навісу літ. „м2”, бесідки літ. „Ц”, бесідки літ. „Ч”, мощення, огородження території, яке виникло на підставі укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” іпотечного договору від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. (реєстровий номер 449).
В решті позову було відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Так, публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено вимоги статей 607, 553, 554, 589, 590 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що оскаржуваний договір відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року (далі –кредитний договір) повністю відповідає вимогам статі 203 Цивільного кодексу України. На момент його укладання всі його істотні умови були погоджені сторонами. Позивач самостійно висловив бажання отримання кредиту в іноземній валюті, в той час як міг отримати його і в грошовій одиниці України. Фінансова криза, на яку посилається позивач, на думку відповідача, не може позбавити сторони за договором від виконання взятих на себе зобов’язань. Вказані позивачем обставини, зокрема неплатоспроможність та важке фінансове становище, є комерційним ризиком, що в свою чергу є принципом підприємницької діяльності. Ризики зміни обстановки на ринку та зміни курсу валют не можуть бути перекладені на позикодавця. Отже, зобов’язання позивача за кредитним договором не можуть бути припинені в зв’язку з неможливістю виконання, оскільки зобов’язання можуть бути виконані самим позивачем (в повній мірі чи частково).
Крім того, відповідач вважає, що неправомірно припинено право іпотеки на нерухоме майно, а також на момент звернення до суду позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України, тобто не забезпечив дотримання порядку розірвання договору.
Позивач надав Севастопольському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив рішення Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
При цьому, позивач вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на статті 607, 652 Цивільного кодексу України, згідно з якими –у разі неможливості виконання, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторона керувалася при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Оскільки частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлює правовим наслідком зміни або розірвання договору –припинення зобов’язань, тому рішення суду першої інстанції щодо припинення зобов’язань позивача є законним.
Крім того, право іпотеки припинено також законно, тому що іпотека є засобом забезпечення кредитного договору та згідно пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України „Про іпотеку” припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Третя особа –приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу Водяхіна Ольга Олександрівна, відзив на апеляційну скаргу відповідача не надала, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, у судове засідання не з’явилась, причину неявки суду не повідомила, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. За таких обставин судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю вказаної особи.
У судовому засіданні, призначеному на 11 листопада 2010 року, відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення, по справі оголошено перерву до 23 листопада 2010 року.
У судове засідання, призначене на 23 листопада 2010 року, представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 14 грудня 2010 року.
14 грудня 2010 року представники сторін також не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання від них пудь-яких клопотань не надходило.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.
16 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 (далі - кредитний договір), згідно з яким (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 14 березня 2008 року) передбачено надання кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту в загальній сумі 495 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 15 червня 2017 року і зі сплатою 13% річних за користування кредитом (т.1, а.с. 25-29, 32).
Сторонами було передбачено, що кредитні кошти будуть використовуватися для поповнення обігових коштів позивача, а також згідно з наданому позивачем одночасно з отриманням кредиту „Бизнес-плану” для виробництва і реалізації продукції виключно на території України.
Відповідно до розділу І довідки позивача №5002-юр/2010 від 29 вересня 2010 року про виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” договору відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року та документів, які підтверджують надання кредиту, продаж/покупку валюти, з 18 червня 2007 року по 30 вересня 2008 року кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 466 710,00 доларів США були одразу переведені у національну валюту України.
З матеріалів справи також вбачається та не заперечувалося сторонами, що загальний обсяг кредитних коштів дійсно та фактично надавався відповідачем та отримувався позивачем по кредитному договору у національної валюти України у сумі 2 341 789,40 грн. (офіційний курс НБУ: 505,00 грн. за 100,00 доларів США, у тому числі по сумі 79 685,00 доларів США по курсу 486,01 грн. за 100,00 доларів США).
Повернення кредиту, відповідно до розділу 3 зазначеної довідки та документів, які підтверджують продаж/покупку валюти, здійснювалося у національної валюті України, всього було повернуто 61 254,63 грн.
Погашення відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до розділу ІІ зазначеної довідки, здійснювалося також у національній валюті України, всього –836 169,91 грн. (офіційний курс НБУ: від 484,52 грн. до 852,00 грн. за 100,00 доларів США).
Тобто, відповідачем у рамках кредитування за договором відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року фактично виконувалося кредитування у національній валюті України.
Також, з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами у даній справі 14 березня 2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. за реєстровим номером 449, у якому предметом застави (іпотеки) є нерухоме майно, розташоване за адресою місто Севастополь, вул. Камишовское шосе, 45/1, у наступному складі: виробничий комплекс літ. „А”, цех літ. „А1”, прибудова літ „а”, прибудова літ. „а1”, прибудова літ „а2”, прибудова літ. „а3”, два ганкі, компресорна літ. „М”, прибудова літ. „м1”, навіс літ. „м2”, бесідка літ. „Ц”, бесідки літ. „Ч”, мощення, огородження території (т.1, а.с. 34-35).
14 березня 2008 року приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. було накладено заборону за реєстровим номером 450 на відчуження вищевказаного нерухомого майна - до припинення або розірвання договору іпотеки.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з’явилася неможливість виконання умов спірного кредитного договору, а також те, що при його укладенні сторони виходили з того, що різке падіння економіки не настане, а прогнозовані зміни, за існуючих умов кредитування, можуть бути подолані ним самостійно. За його твердженням, зміна умов обслуговування кредиту зумовлена причинами, які позивач не зміг самостійно усунути після їх виникнення при всіх передбачених засобах протидії проявам економічного спаду. Крім цього, позивач вказував на те, що при укладанні договору сторони визначили його умови, виходячи з розумної оцінки обставин, в яких цей договір буде виконуватися. Істотна зміна обставин (стрімка девальвації валюти, падіння обсягів виробництва і реалізації товарів позивача, скорочення робочих місць в сукупності) призвели до критичного стану позивача. Позивач наполягав, що продовження дії кредитного договору є для нього економічно невигідним і збитковим та це порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін 11 листопада 2010 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, у зв’язку з наступним.
Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі виконання договору відновлювальної кредитної лінії, вони повинні регулюватися положеннями глави 71 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов’язань.
Крім того, у зв’язку з укладенням сторонами на забезпечення взятих за спірним кредитним договором зобов’язань договору іпотеки, дані правовідносини також повинні розглядатися з огляду на положення Закону України „Про іпотеку” та & 6 глави 49 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 3 тієї ж статті закріплено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни або розірвання договору за згодою сторін або в разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким випадком, передбаченим законом, є, зокрема, розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України встановлює можливість зміни або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин.
З моменту отримання кредиту позивач та відповідач виконували договірні зобов’язання, зокрема, належним чином були перераховані кредитні кошті, що підтверджується наявними у справі доказами та не спростовано сторонами.
В подальшому, істотно змінились умови, якими позивач керувався під час укладення кредитного договору, зокрема, у зв’язку з загальновідомими обставинами, зазначеними у Законі України №2278-VI від 20 травня 2010 „Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік”. Кризові явища в соціально-економічному розвитку України, в тому числі істотна девальвація (знецінення) національної валюти (гривні) по відношенню до іноземної валюти - валюти кредиту (долар США) на 63,88% (зокрема, офіційний курс НБУ становив: станом на дату укладення кредитного договору та додаткової угоди №1 від 14 березня 2008 року –505,00 грн. за 100,00 доларів США; за станом на 01 липня 2010 року - 790,53 грн. за 100,00 доларів США) призвели до значного зменшення обсягу реалізації у позивача, докази чого підтверджені матеріалами, які містяться у справі.
Отже, на підставі викладеного, судова колегія погоджується з доводами позивача стосовно того, що вплив світової економічної кризи на економіку України та глобальних негативних змін в промисловості, спричинили істотну зміну обставин, за наявності яких стає неможливим та збитковим для позивача продовження взаємовідносин по кредитному договору.
Судова колегія також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно негативного фінансово-еконмичного положення позивача.
Так, висновком аудитора ОСОБА_5 від 05 липня 2010 року „Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Інвест” за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2010 року” та довідкою про фінансовий стан товариства підтверджуються наступні обставини (т.1, а.с. 58-62).
Фінансові витрати по отриманню кредитних коштів, а саме - на виплату відсотків, на покупку валюти, страхування майна, комісії за кредитне обслуговування, планувалися у розмірі 931 000,00 грн., а фактично було витрачено 1 916 200,00 грн., тобто на 985 200,00 грн. більше. Зовнішекомічну діяльність позивач не здійснює, а за рахунок перерахунку курсу валюти борг позивача збільшився. З підстав спаду виробництва, позивач недоотримав прибутку на суму 6 611 100,00 грн., витрати позивача на його виробничу діяльність збільшились на 1 350 100,00 грн. Фактичні збитки позивача складають 5 180 700,00 грн., тобто більш, ніж в два рази перевищують заборгованість за кредитним договором. Даний факт свідчить про неможливість виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором. Станом на 30 червня 2010 року стан позивача визначений як фінансово-слабкий та встановлено, що за рівнем абсолютної ліквідності (негативна динаміка від 0,1 до 0,003) позивач не зможе в короткий термін ліквідувати свою заборгованість.
Судом першої інстанції також було встановлено, що на день підписання позивачем спірного договору у період його виконання, його прибутки складалися лише з надходжень у гривні. При цьому, ставка долару США до гривні складала 505,00 грн. за 100,00 дол. США. (т.2 а.с. 121)
Отже, вказані обставини цілком правомірно були оцінені судом першої інстанції, як неможливість виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором, які згідно статті 607 Цивільного кодексу України є самостійною підставою для припинення зобов’язань.
Приписами статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Судова колегія погоджується з тим, що позивач на момент укладення спірного кредитного договору не міг знати та передбачити, що з незалежних від нього причин ускладніться його діяльність, разом з тим, сторони виходили з того, що вищезазначені зміни обставин не настануть, оскільки зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагались.
Крім того, подальша сплата кредитних платежів порушує співвідношення майнового інтересу позивача, на який він розраховував при укладенні договору та призводить до збитків. При цьому із суті кредитного не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на невірне застосування судом першої інстанції норм статті 652 Цивільного кодексу України, то судова колегія вважає, що вони не відповідають дійсності, оскільки існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору, вимагає з’ясування змісту кожної окремо взятої умови. В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. В свою чергу, позивач не знав і не міг знати, що після укладення кредитного договору станеться стрімке падіння загально-промислового виробництва в цілому по Україні та різке погіршення, внаслідок цього, фінансового стану і стану виробництва позивача, зокрема; настануть обставини, які обумовлять необхідність скорочення штату і практично припиниться діяльність: в декілька разів зменшився прибуток, залежний від суттєвого зменшення обсягів реалізації. Виконання договору порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позивача того, на що він розраховував б при укладенні договору, тому що сталося істотне підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Суттєва зміна цінності або повна трата цінності отримуваного стороною (позивачем) за кредитним договором відбулося, та доведено належним чином позивачем, та не спростовано відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 Господарсько процесуального кодексу України України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судова колегія вважає, що доводи заявника апеляційної скарги мають формальний характер, оскільки позивач, обґрунтував свої вимоги тим, що обставини, які настали змінилися настільки, що, якби позивач міг це передбачити, він не уклав би договір або уклав би його на інших умовах. На підтвердження позовних вимог позивачем були надані докази, які належним чином, повно та об’єктивно, з дотриманням вимог статті 43 Господарсько процесуального кодексу України оцінені судом першої інстанції та підтверджують значне погіршення фінансового становища (збиткової діяльності) та обсягів реалізації товарів та послуг позивача в порівнянні з тим, що позивач планував при отриманні кредиту згідно з представленим відповідачу при отриманні кредиту бізнес-плану, техніко-економічного розрахунку окупності кредитного проекту, плану грошових потоків і потреби в кредитних коштах на період користування кредитом
Також, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, про те, що договір іпотеки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України „Про іпотеку” припиняється у разі припинення основного зобов'язання (тобто кредитного договору) договір іпотеки також підлягає припиненню, тому що іпотека має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, і в разі припинення забезпеченого заставою та іпотекою зобов'язання, у відповідності зі статтею 28 Закону України „Про заставу” та статтею 17 Закону України „Про іпотеку” право іпотеки припиняється.
Відповідно доводи апеляційної скарги в цієї частині є необґрунтованими.
Також, суд апеляційної інстанції не приймає доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України з огляду на наступне . Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин посилання апелянта на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оскаржуваного договору.
Судова колегія, враховуючи, те що відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні його вимоги стосовно визнання за ним права на підставі постановленого з даного спору рішення суду звернутися з вимогою (заявою) про зняття накладеної 14 березня 2008 року (реєстровий номер 450) заборони на відчуження нерухомого майна з виключенням запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна. В цієї частині суд першої інстанції правильно та законно, з урахуванням абзацу 2 пунктів 25-26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №410 вказав, що у зв'язку з припиненням договору (права) іпотеки на зазначене у договорі іпотеки від 14 березня 2008 року (реєстровий номер 449) нерухоме майно, а також враховуючи, що заборона на відчуження за реєстровим номером 450 від 14 березня 2008 року діє до припинення договору (права) іпотеки, реєстратор (тобто нотаріус) в день надходження рішення суду зобов’язаний внести до реєстру відомості про виключення запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року у справі №5002-33/4216-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова