СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2010 року Справа № 5002-11/4779-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
за участю:
позивача: не з'явився;
представника відповідача: Шекіна Анастасія Сергіївна, довіреність №03/1 від 08.09.10;
розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 19 жовтня 2010 року у справі №5002-11/4779-2010
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)
про визнання охоронного зобов'язання недійсним
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про визнання недійсним охоронного зобов'язання №ППСПИ м.з.-002 від 24.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.
До розгляду справи по суті позивачем була надана заява про уточнення правових підстав позову, відповідно до якої в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на частину 6 статті 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", частину 1 статті 203, частину 1 статті 215, статтю 320 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 19 жовтня 2010 року у справі №5002-11/4779-2010 позов задоволено.
Визнано недійсним Охоронне зобов’язання №ППСПИ м.з.-002 від 24.03.2005, яке укладено між ОСОБА_3 та Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по екології и природним ресурсам.
Рішення суду мотивовано тим, що укладення охоронного зобов'язання вказаної земельної ділянки прямо суперечить зазначеній нормі, оскільки на цій земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти природоохоронного призначення.
Не погодившись з рішенням суду, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, що належить позивачу, знаходиться на території парка-пам’ятника мистецтва місцевого значення "Сакський курортний парк".
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 13.12.2010 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Котлярову О.Л. на суддю Антонову І.В.
У судовому засіданні 13.12.2010 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач в засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення такої сторони не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку позивача обов’язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності позивача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2004 року №7423869, укладеного між ОСОБА_3, та ОСОБА_5, позивачем був придбаний об'єкт нерухомості: будівля - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташована по АДРЕСА_2.
Земельна ділянка площею 0,095 га, кадастровий №0111400000000150015, на якій розташоване кафе з 03.02.2005, відповідно до рішення Сакської міської ради 42-ої сесії 4-го скликання від 29.12.2005 №10 була продана у власність ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії №542870 від 20.03.2006, цільовим призначенням наданої у власність земельної ділянки є комерційне використання.
24.03.2005 Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення "Сакський Курортний парк" по АДРЕСА_2, площею 0,095 га., був переданий під охорону ОСОБА_3, як об’єкт природоохоронного фонду, про що було видане охоронне зобов'язання №ППСПИ м.з.-002 від 24.03.2005 року.
Позивач вважає, що охоронне зобов'язання №ППСПИ м.з.-002 від 24.03.2005 року не відповідає вимогам законодавства України, а також порушує його права та інтереси, що стало підставою для звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання вказаного охоронного зобов'язання недійсним.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Частиною 5 статті 53 цього Закону визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Отже обов’язковою умовою для оформлення охоронного зобов’язання є знаходження земельної ділянки в межах об'єкта природно-заповідного фонду.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності та на яку видане спірне охоронне зобов’язання, відсутні будь-які об'єкти природоохоронного призначення, що підтверджується наступними доказами: висновком державного комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів в особі Сакської горрайінспекції охорони навколишнього середовища за №240 від 2004; актом обстеження зелених насаджень від 25.11.2004, складенним спеціалістом по питанням екології Сакської міської ради, де зазначено, що на цій земельній ділянці відсутні особо цінні породи рослин; висновком державної землевпорядної експертизи від 21.06.2005 №957-П; листом держкомінспекції від 13.02.2009 за № 367/0115.
Більш того вказаними доказами підтверджується, що спірне охоронне зобов’язання фактично видане на ділянку комерційного використання, яка забудована та використовується під розміщення і обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на якій відсутні об’єкти рослинного та тваринного світу.
Також відповідно до статей 56, 57, 58, 59, Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №67 від 16.02.2005 кадастрова документація для парка-пам’ятника мистецтва місцевого значення "Сакський курортний парк" не складалась, межі цього об’єкта не визначені та не закріплені в натурі.
Абзацом 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
При цьому підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України).
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що охоронне зобов'язання №ППСПИ м.з.-002 від 24.03.2005 року, видане Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, не відповідає вимогам Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як власника земельної ділянки, у зв’язку з чим таке зобов’язання має бути визнано недійсним.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим судовою колегією не вбачається.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року у справі №5002-11/4779-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченкої