АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    Головуючого:  Сулятицької М.М.,            

суддів: Лисака І.Н., Ружила О.А.,

          секретар Тодоряк Г.Д.,

    за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Шевченківська районна в м.Чернівці рада, Чернівецька міська рада, КЖРЕП №6 м.Чернівці про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, та усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 листопада 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтажу системи труб холодного водопостачання і мийки.

Зазначали, що ОСОБА_1 є однією із співвласників АДРЕСА_1 в м.Чернівці, ОСОБА_2 є власником квартири №16 у цьому ж будинку. На мансардному поверсі зазначеного будинку знаходиться квартира №11, власниками якої є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Відповідачами самовільно перебудовано комору в кухню, облаштовано систему водопостачання та каналізації.

Каналізаційний сток  від квартири №11 проведений через жиле приміщення квартири №17, що призводить до періодичних заливів квартири №16 та №18.

В 2007 – 2008 рр. мало місце декілька заливів.

На протязі 2007-2009 рр. відбулися неодноразові замокання стелевих перекриттів та частково стін житлового приміщення квартири №16-17, в тому числі несучої стіни будинку, у зв’язку з неакуратним поводженням ОСОБА_7 з водою та інших причин, які впливають на періодичність цих замокань.

Вважають, що неправомірними діями відповідачів їм, позивачам, завдано матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода ОСОБА_1 становить 4276 грн., ОСОБА_2 8988 грн.

У зв’язку з неодноразовим залиттям квартири вони, позивачі, зазнали душевних страждань. Моральну шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оцінили кожна в 1500 грн.

Просили задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 листопада 2009 року у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та усунення перешкод шляхом демонтажу самовільно збудованого каналізаційного стояка, труб холодного водопостачання та мийки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянти вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не дав належної оцінки доказам та ухвалив необґрунтоване рішення. Безпідставно вважав недоведеним факт заподіяння відповідачами матеріальної і моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України).

За матеріалами справи встановлено, що трикімнатна квартира №16, власником якої є ОСОБА_8, та двокімнатна квартира №18, співвласником якої є ОСОБА_1, розташовані на першому поверсі, однокімнатна квартира №11, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 – на мансардному поверсі АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі місцевої ради.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Як встановлено судом позивачі не довели належними та допустимими доказами факт заподіяння відповідачами їм шкоди внаслідок залиття квартир №16, №18.

Так, відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком №4 до зазначених Правил передбачена форма акта, в якому має бути відображено наступне: прізвище, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім’я та по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди, форма власності; дата залиття квартири, прізвище, ім’я, та по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття, та чітко зазначені причини такого залиття; висновки комісії, що необхідно зробити для усунення шкоди.

Позивачами не надано належних та допустимих доказів у підтвердження залиття відповідачами квартир №16 та №18.

Так, в актах від 27 серпня 2008 року та від 23 вересня 2008 року відсутні відомості такі як дата залиття квартири №16 та №18, наявність у квартирі №11 слідів протікання труб або наявність інших причин залиття власниками або мешканцями квартири №11 зазначених квартир.

В актах зазначено, що виявлено застарілі сліди залиття у квартирі №16 та №18, причини залиття вказано зі сів власників цих квартир ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 45, 46, 61)

Позивачі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснили, що залиття також було ще в 2007 році, але доказів цьому не надали. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що знають про залиття відповідачами ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартир №16 та №18 зі слів позивачів.

Висновок дослідження спеціаліста-будівельника №97 від 25.11.2008 року про залиття квартири позивачів також не дає категоричних висновків щодо виявлених слідів залиття у квартирах позивачів. Експерт припускає, що сліди замокання могли виникнути внаслідок неналежного користування відповідачами водою.

З матеріалів справи вбачається, що після набуття відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 права власності на квартиру №11 на підставі свідоцтва про право власності від 22.07.2003 року самовільного перепланування цієї квартири, яке б завдало шкоди власникам квартир №16 та №18, не встановлено (а.с. 67). Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на квартиру не оскаржено.

Заміна мереж ХВП за кошти ОСОБА_4 була проведена за згодою КЖРЕП №6, як виконавця послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. Рішенням виконкому Шевченківської районної ради від 28.05.2003 року №76/5 та рішенням виконкому цієї ж ради від 30.09.2003 року №148/3 ОСОБА_4 були компенсовані витрати на заміну мереж ХВП за рахунок сплати квартплати та експлуатаційних витрат.

Під час неодноразових комісійних обстежень встановлено, що труби ХВП знаходяться в задовільному стані та слідів протікання труб не виявлено (а.с. 59, 60, 64).      

Доводи позивачів на те, що із-за прориву каналізації та холодної води є сирість у квартирах №16, №18, неприємний запах, а також руйнується зовнішня стіна будинку також не підтверджені належними та допустимими доказами. В актах, які складались за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначені факти вказувались зі слів позивачів.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що будівля з мансардою, в якій розташовані квартири №16, №18 та №11, старої забудови, стіни зведені на бутовому фундаменті. На стінах фасаду спостерігається стійка сирість через відсутність гідроізоляції, в окремих місцях відсутня відмостка. Над квартирами №16 та №18 окрім квартири №11 знаходиться горище, через покрівлю якого також могли відбулися замокання, враховуючи, що будинок тривалий час не ремонтувався.

З огляду на наведене немає правових підстав вважати, що залиття квартири №16 та №18, сирість та неприємний запах в них виник  з вини відповідачів, оскільки зазначені факти не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: