АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 16 » грудня 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Ружило О.А.
суддів: Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.
секретар: Злой В.П.
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2010 року ПАТ „Укрсоцбанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що 21 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений строковий кредитний договір № 56, згідно умов якого відповідачці було видано кредит в сумі 50 000 грн. строком до 18 грудня 2008 року з щомісячною процентною ставкою в розмірі 20,5 % річних.
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-2811 2010 р. Головуючий у І інстанції Ярема Л.В.
Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Ружило О.А.
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір застави, згідно якого в заставу надано рухоме майно, що належить відповідачці на праві власності, а саме: автомобіль марки ВМW, модель 728, 2000 року випуску.
Незважаючи на те, що 18 грудня 2008 року закінчився строк повернення кредиту, однак відповідачкою він не повернутий.
Станом на 29 грудня 2009 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 94 991 грн. 59 коп., яка складається із: простроченого кредиту в сумі 40 277 грн., прострочених відсотків в сумі 25 093 грн. 13 коп., пені в сумі 29621 грн. 46 коп.
У зв'язку із цим „Укрсоцбанк” просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 94 991 грн. 59 коп.. Звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки ВМW, модель 728, 2000 року випуску, сірого кольору, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1, а кошти від реалізації направити на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком. А також стягнути з відповідачки ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 949 грн.91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.
1. 4 лютого 2010 року АКБ "Укрсоцбанк" подав до суду заяву про зміну позовних вимог, та просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 94 991 грн. 59 коп., яка складається із: простроченого кредиту в сумі 40 277 грн., прострочених відсотків в сумі 25 093 грн. 13 коп., пені в сумі 29621 грн. 46 коп..
В липні 2010 року ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави.
В позові посилалась на те, що 21 грудня 2005 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 56, згідно умов якого їй було видано кредит в сумі 50 000 грн. строком до 18 грудня 2008 року із щомісячною процентною ставкою в розмірі 20,5 % річних, а також договір застави № 56, предметом якого виступає автомобіль марки ВМW, модель 728, 2000 року випуску.
Вважала договори кредиту та застави недійсними, так як процедура, яка передувала їх укладанню та сам процес їх укладання не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Просила визнати дані договори недійсними.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2010 року цивільні справи за позовами АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави було об'єднано в одне провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту №56 від 21.12.2005 року в загальній сумі 94 991 (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) гривню 59 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати в сумі 949 гривень 91 копійку судового збору і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними кредитного договору та договору застави відмовлено.
На дане рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 відмовити, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ „Укрсоцбанк” задовольнити.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з”явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.
Встановлено, 21 грудня 2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 56 відповідно до якого відповідача отримала у позивача кредит в сумі 50 000 грн. під 20,5 % річних, та строком його повернення з 20.01.2006 року по 18.12.2008 рік (а.с. 19-21).
В забезпечення виконання вказаного зобов”язання за кредитним договором між сторонами 21.12.2005 року було укладено посвідчений нотаріально договір застави на легковий автомобіль марки ВМW, модель 728, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 16-18).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На підставі п.п. 2.4.1. та 3.3.9. кредитного договору від 21.12.2005 року підписаного сторонами ОСОБА_1 мала сплачувати кредит та відсотки в розмірі та строки визначені п. 1.1.1. договору.
В порушення зазначених вище вимог договору відповідачка не виконувала взятих на себе зобов”язань, внаслідок чого станом на 29.12.2009 року утворилася прострочена заборгованість по сплаті кредиту в сумі 40 277 грн. по прострочених відсотках 25093 грн. 13 коп. та по сплаті пені 29 621 грн. 46 коп.. Всього на загальну суму 94 991 грн. 59 коп.
Враховуючи наведені обставини, та подані позивачем докази судом першої інстанції правильно задоволено первинні позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Статтею 233 ЦК України також передбачено, що право чин який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визначений судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
За змістом ст. 60 ЦПК України обов”язок доказування та подання доказів покладено на сторони.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, про визнання недійсним кредитного договору № 56 від 21 грудня 2005 року, та договору застави № 56 від 21 грудня 2005 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимим доказами факту укладення зазначених вище угод під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах.
Доводи апелянта про те, що оспорювані угоди нею було укладено в наслідок неправомірних дій працівника „Укрсоцбанку” ОСОБА_5., котрий діяв у змові з ОСОБА_4 для якого вона уклала кредит, також є безпідставними. В ході проведених перевірок працівниками правоохоронних органів за заявами ОСОБА_1 рішення з цього приводу ще не прийнято.
Листом Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.04.2010 року підтверджується, що ОСОБА_1 не була визнана потерпілою в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_5. та ОСОБА_6 та інших в скоєнні злочинів передбачених ч.5 ст.191 ч.5, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 368, ч.2 ст. 369 КК України.
Рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам матеріального права та цивільно-процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: