АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    Головуючого:  Сулятицької М.М.,            

суддів: Винту Ю.М., Половінкіної Н.Ю.,

          секретар Тодоряк Г.Д.

    за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника ПАТ ««Райффайзен банк Аваль» - Куриша В.І.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа на стороні позивача ОСОБА_4, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа ОСОБА_4, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Позивач ОСОБА_1 зазначала, що укладений сторонами кредитний договір від 21.08.2008 року на суму 27 000 дол. США суперечить чинному законодавству у зв’язку з тим, що не було надано їй як споживачеві повної інформації щодо сукупної вартості кредиту, супутніх послуг, скрито реальну процентну ставку за кредитом, використано щодо неї нечесну підприємницьку діяльність, надано кредит в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення валютно-обмінних операцій, тому кредитний договір є недійсним.

Зобов’язання за недійсним правочином не підлягає забезпеченню, тому недійсним є також договір іпотеки.

Просила задовольнити позов.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ  «Райффайзен банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що судом неповно з’ясовано дійсні обставини справи, не дана належна оцінка доказам. Банк ввів її в оману, вчинив дії, які кваліфікуються як нечесна підприємницька практика.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ  «Райффайзен банк Аваль», яке було реорганізовано у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», та ОСОБА_1 21 серпня 2008 року укладено кредитний договір №014/05/744, на суму 27000 доларів США зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитом та одноразової комісії у розмірі 0,99 % від суми кредиту.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 21 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено договір іпотеки №014/05/744/712 нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться в селі Круп’янськ   Герцаївського району.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.   (ч.1)  

Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (ч.2)

Волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. (ч.3)

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5)

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що волевиявлення позивача ОСОБА_1 на укладення кредитного договору було вільним і під час його підписання ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами та наслідками його укладення.

Будь-яких застережень щодо умов договору позичальник ОСОБА_1 не зробила.

Сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору. ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 27000 доларів США та прийняла кредитний договір до виконання. Цих обставин сторони не заперечують.

Якщо Банк змінив процентну ставку за користування кредитом, встановлену п.1.1 кредитного договору у розмірі 17,5 %, то вказане не свідчить про введення ОСОБА_1 в оману щодо істотних умов договору та не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з вартістю супутніх послуг, зокрема вартістю одноразової комісії в розмірі 0,99 % від суми кредиту, витрат на обтяження майна, страхових та інших платежів також не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Судом встановлено, що Банк надав позичальнику ОСОБА_1 таку інформацію. Вона понесла витрати на супутні послуги та погодилась на укладення кредитного договору.            

Безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідач без індивідуальної ліцензії не мав права виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Райффайзен банк Аваль» мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, виданої Національним Банком України №10 від 11 жовтня 2006 року та на підставі якої мав дозвіл на здійснення відповідних операцій. Індивідуальна ліцензія в такому разі не потрібна.

Таким чином, обставини справи свідчать, що ОСОБА_1, як споживач, перед укладенням кредитного договору мала повну інформацію, передбачену ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а кредитний договір містить умови, визначені частиною 4 вказаної статті Закону та діючим законодавством. Підстави для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: