АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого: Сулятицької М.М.,
суддів: Лисака І.Н., Ружила О.А.,
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Куриша В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відсотків та пені за користування кредитом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», треті особи ОСОБА_4, Національний Банк України, про визнання недійсним кредитного договору, розірвання договору застави та договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_5 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відсотків та пені за користування кредитом.
Посилалося на те, що 30.08.2007 року ОСОБА_3, згідно укладеного кредитного договору №014/05/473 отримала у Чернівецькій обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США на термін з 30.08.2007 р. по 29.08.2014 р. Протягом дії договору ОСОБА_3 систематично порушувала його умови у зв’язку з чим за нею утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 23.06.2010 р. складала 20210,86 доларів США, в тому числі сума основного боргу за кредитом 17683,98 доларів США, сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 1958,52 доларів США, сума пені 568,36 доларів США. Вказувало, що для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 30.08.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №014/05/473 від 30.08.2007 року. Згідно цього договору ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання перед кредитором відповіти по зобов’язаннях боржника ОСОБА_3 в повному об’ємі.
Просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму заборгованості по кредиту в розмірі 159875,99 грн., що еквівалентно 20210,86 доларів США.
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_4, Національний Банк України, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, розірвання договору застави та договору поруки.
Посилалася на те, що зобов'язання в кредитному договорі повинне бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, тому вона мала би сплачувати винагороди та неустойки в гривнях, а банк зобов'язаний у разі надання кредиту в іноземній валюті попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Крім того, вважала, що банком не надано індивідуальної ліцензії для кредитування і проведення платежів у іноземній валюті, на зміну економічних умов у країні в зв'язку з виникненням світової фінансово-економічної кризи та вплив цих факторів на майнові інтереси відповідача. Зміст кредитного договору суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки договір обмежує її права, як позичальника, не зазначено порядок зміни та припинення договору, договір не містить правил, які б регулювали відповідальність банку, за порушення зобов'язання. Кредитор перед укладанням кредитного договору зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування, а тому порушений принцип рівності сторін.
Просила визнати кредитний договір №014/05/473 від 30.08.2007 року недійсним, розірвати договір застави №014/05/473/1371 від 30.08.2007 року та договір поруки №014/05/473/1371А від 30.08.2007 року, укладений ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2010 року позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договором №014/05/473 від 30.08.2007 року станом на 23.06.2010 року, яка становить 20210,86 доларів США, (що еквівалентно згідно довідки НБУ 100 доларів США - 791,9200 грн.) в сумі -160053,84 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору, розірвання договору застави та договору поруки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_5, просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2010 року, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 в повному обсязі.
Апелянт вважає, що суд неповно з’ясував обставини справи, не застосував до спірних правовідносин відповідні норми цивільного законодавства та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Колегія суддів заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ПАТ «Райффайзен банк Аваль», обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 30 серпеня 2007 року укладено кредитний договір №014/05/473 на суму 25000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №014/05/473 від 30 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено договір поруки №014/05/473/1371А від 30 серпня 2007 року та укладено договір застави основних засобів між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 №014/05/473/1371 від 30 серпня 2007 року.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, про визнання кредитного договору недійсним.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (ч.1)
Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (ч.2)
Волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. (ч.3)
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5)
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що волевиявлення відповідачки ОСОБА_3 на укладення кредитного договору було вільним і під час його підписання ОСОБА_3 була ознайомлена з його умовами та наслідками його укладення.
Будь-яких застережень щодо умов договору позичальник ОСОБА_3 не зробила.
Сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору. ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 25000 доларів США та прийняла кредитний договір до виконання. Цих обставин сторони не заперечують.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідач без індивідуальної ліцензії не мав права виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті.
Не є підставою для визнання кредитного договору недійсним – надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» не містить такої заборони.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Райффайзен банк Аваль» мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, виданої Національним Банком України №10 від 11 жовтня 2006 року та на підставі якої мав дозвіл на здійснення відповідних операцій. Індивідуальна ліцензія в такому разі не потрібна.
Таким чином, обставини справи свідчать, що ОСОБА_3, як споживач, перед укладенням кредитного договору мала повну інформацію, передбачену ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а кредитний договір містить умови, визначені частиною 4 вказаної статті Закону та діючим законодавством.
Доказів того, що кредитний договір був укладений внаслідок обману ОСОБА_3 не надала.
Статтями 651-652 ЦК України передбачені підстави розірвання договору.
Позивач ОСОБА_3 за зустрічним позовом не довела наявність підстав для розірвання договору застави і договору іпотеки та наявність одночасно всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додерженням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: