Справа № 2-1392/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року Подільський районний суд м. Києва в складі

Головуючого - судді Богінкевич С.М.,

при секретарі: Коба О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ПриватБанк» про розірвання договору та повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що 06.08.2008 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу № SAMDN25000704040241, у відповідності до якого, позивач передав а відповідач одержав грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень на термін 12 місяців. 24.10.2008 року позивачем було подано заяву до відповідача про дострокове повернення коштів, однак йому було відмовлено на підставі дії норм постанови правління НБУ від 11.10.2008 року № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», що забороняють дострокове повернення коштів за депозитними договорами. Зазначає, що відмова відповідача достроково повернути кошти є не правомірною та порушує одночасно вимоги діючого законодавства України і умови укладеного договору між сторонами, а тому просила договір розірвати, повернути грошовий вклад разом з нарахованими відсотками всього у розмірі 105 692 гривні 50  копійок та суму штрафних санкція у розмірі 4 524 гривні 96  копійок.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позов в повному обсязі за обставин викладених вище

Представник відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог категорично заперечувала, зазначаючи, що дії установи банку не суперечать законодавству України, так як зобов'язання по даному договору припиняються у зв'язку з наявністю обставин, які унеможливлюють його виконання, оскільки не залежать від волі сторін. Пояснювала, що відповідач - ЗАТ «ПриватБанк», як структурна частина банківської системи України, зобов'язаний координувати та здійснювати свою діяльність у відповідності до законодавства України з питань банківської діяльності, нормативно-правових актів НБУ та інших уповноважених органів з питань застосування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Таким чином, Національним Банком України на виконання своїх визначених законом функцій, було винесено постанову № 413 від 05.12.2008 року, яка зобов'язує банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками, а тому відмова банку, що позивачем трактується як порушення взятих на себе передбачених договором зобов'язань - зумовлена дією зазначеної постанови і не залежить від його волі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач 06.08.2008 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу № SAMDN25000704040241 «Страховий пенсійний». Відповідно до п. 1 зазначеного договору, позивач передає а відповідач приймає грошові кошти в сумі 100 000 гривень на термін 12 місяців по 06.08.2009 рік включно, під 17, 25 відсотків річних. (а.с. 7).

Позивач свої зобов'язнання за договором банківського вкладу виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 100 000 гривень, що підтверджується електронною ощадною книжкою.

Відповідно до умов договору (п. 7), сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта, йому повертається сума вкладу, і виплачуються проценти за неповний строк вкладу.

Водночас, згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

 З матеріалів справи вбачається, що до відповідача 24.10.2009 року позивачем було подано заяву з вимогою дострокового повернення коштів (а.с. 8).

Судом встановлено, що листом від 21.11.2008 року відповідач відмовив позивач)' у задоволенні його заяви про дострокове повернення грошових коштів з посиланням на постанову Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» (а.с. 9).

Відповідно до п. 7 постанови НБУ № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків», постанова Правління НБУ від 11.10.2008 року №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» - визнана такою, що втратила чинність.

Пунктом 2 зазначеної постанови НБУ передбачено: «Зобов'язати банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками».

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Однак, зі змісту даної постанови НБУ № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків» вбачається грубе протиріччя та не відповідність її положень по відношенню до норм Конституції України та до низки інших діючих законодавчих актів України, зокрема: Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», Цивільний кодекс України, постанову НБУ від 03.12.2003 року № 516 «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичними і фізичними особами» та інші.

Крім того, стаття 57 п.2 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Також, згідно ч.3 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України».

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що постанова НБУ № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків» не набрала чинності у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не має юридичної сили, тобто наявні всі підстави вважати заперечення відповідача, які ґрунтуються на дії норм вказаної постанови необґрунтованими, і як наслідок - такими, що не можуть бути підставою для односторонньої відмови від виконання договірних зобов’язань перед позивачем.

Частиною 2 статті 1066 ЦКУ (яка відповідно до частини 3 статті 1058 ЦКУ розповсюджується на договори про банківський вклад), банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Пунктом 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відповідач, керуючись положеннями постанови НБУ № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків», відповідач порушив свої зобов’язання перед позивачем, чим позбавив його права вільно розпоряджатись власними коштами, що є істотним порушенням умов договору і є достатньою підставою для його розірвання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто, починаючи з 29.10.2008 року, так як вимога позивача про дострокове повернення коштів від 24.10.2009 року подається за 2 дні до дати розірвання договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до наданого розрахунку загальна сума штрафних санкцій складає 4 524 гривні 96  копійок.

В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 79-89 ЦПК України необхідно стягнути з ЗАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 142 гривні 19  копійок, а саме: судовий збір в сумі 1112 гривень 19  копійок (а.с. 2), витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень (а.с. 1), та витрати понесені у зв’язку з оплатою послуг адвоката у розмірі 1 000 гривень.

На підставі ст. ст. 316, 525, 610, 611, 625, 1060, 1066 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 8, 41, 57 Конституції України та керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 79-89, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ «ПриватБанк» про розірвання договору та повернення грошових коштів - задоволити.

Договір банківського вкладу № SAMDN25000704040241 від 06.08.2008 року укладений між Закритим Акціонерним Товариством «ПриватБанк» та ОСОБА_1 -розірвати.

Стягнути з Закритим Акціонерним Товариством «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул.  Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570; адреса київського відділення: м. Київ, пр.-т Перемоги, 65, к/с 3200518650 в Головному Управлінні НБУ, МФО 320649) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 110 218 (сто десять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 46 (сорок шість)  копійок, з яких: 100 000 гривень - сума депозитного вкладу, 5 692 гривні 50  копійок - проценти за депозитом, 4 524 гривні 96  копійок-штрафні санкції.

Стягнути з Закритим Акціонерним Товариством «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул.  Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570; адреса київського відділення: м. Київ, пр.-т Перемоги, 65, к/с 3200518650 в Головному Управлінні НБУ, МФО 320649) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) гривні 19 (дев'ятнадцять)  копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її  копії до апеляційної інстанції.