АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    Головуючого судді  Сулятицької М.М.            

суддів: Бреславського О.Г., Перепелюк І.Б.,

          секретар Ласій О.І.,

    за участю представника ОСОБА_1, - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,      

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення витрат в сумі 126953,20 грн., за апеляційною скаргою ОСОБА_5, в інтересах якого та  довіреністю діє ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 червня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулася  в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення витрат в сумі 126953,20 грн.

В позовній заяві зазначалось, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є співвласниками частини будинку АДРЕСА_1

29.12.2003 року ними укладено договір найму нежилих приміщень, згідно якого капітальний ремонт та реконструкція проводиться за письмовою згодою власників цих приміщень.

У 2004 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, надали згоду орендарю ОСОБА_7 на проведення реконструкції (переобладнання) орендованих приміщень під магазин, офіс та складські приміщення.

29 червня 2006 року державною приймальною комісією були прийнято в експлуатацію магазин будівельних матеріалів та продажу автошин, офіс та складські приміщення. Вартість робіт згідно акту державної комісії складає 230834 грн. Орендар ОСОБА_1 за право провести реконструкцію сплатив на рахунок Чернівецької міської ради (цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста) 23082,40 грн.

ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_7 витрати, понесені ним на реконструкцію нежитлових приміщень, в сумі 230834 грн. та кошти, внесені на рахунок Чернівецької міської ради в сумі 23082,90 грн.  

Співвласник ОСОБА_5 відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний нести відповідальність перед третіми особами. Співвласник ОСОБА_1 відшкодувала понесені орендарем ОСОБА_7 витрати в сумі 253906,40 грн, тому має право на відшкодування половини понесених витрат.

Просив задовольнити позов та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського  районного суду м.Чернівці від 29 червня 2010 року позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 126953,20 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5 за довіреністю, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що суд неповно з’ясував обставини справи, дав неправильну оцінку доказам, та ухвалив необґрунтоване рішення.

Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 є братом ОСОБА_1, її доходи були значно меншими, тому вона не могла сплатити таку суму.

На більшості документів, поданих позивачем, підписи не відповідача.

Відповідач мав намір підтвердити документально, що ОСОБА_1 не могла сплатити таку суму, однак його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та витребування податкової документації залишилось поза увагою суду.  

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонам на праві спільної часткової власності належить 12/100 частин будинку. Позивач ОСОБА_1 понесла витрати на реконструкцію зазначеної частини будинку в сумі 126953,20 грн. Тому відповідач як співвласник спільної часткової власності зобов’язаний відшкодувати половину понесених нею витрат.

З таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласники відповідно до своєї частини у праві спільної часткової власності зобов’язані брати участь у витратах на управління, утримання та зберігання спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 належить на праві спільної сумісної власності 12/100 частин будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Чернівецької міської ради від 20.09.2006 року. Об’єкт зазначеного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності зареєстрований за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в Чернівецькому КОБТІ 29.09.2006 року за №21214.

Вказане свідчить, що сторонам зазначена частина будинку належить на праві спільної сумісної власності, а не спільної часткової власності. Тому до даних правовідносин положення не можуть бути застосовані правила ст. 360 ЦК України.

Нормами ЦК України, що регулюють право спільної сумісної власності, зокрема, ст. ст. 368 – 372 ЦК України не передбачено правил, які містяться в ст. 360 ЦК України, оскільки частки у праві спільної сумісної власності не визначені. Тільки у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч.2 ст. 370 ЦК України).

Таким чином, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування понесених витрат, пов’язаних з реконструкцією частини будинку, на підставі ст. 360 ЦК України.

Крім того, всупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не довела належними доказами витрати на реконструкцію зазначеної частини будинку. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували фактичні витрати, понесені ОСОБА_7, на реконструкцію 12/100 частин будинку.

З огляду на наведене суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказане відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_6, задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 червня 2010 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про стягнення витрат в сумі 126953,20 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: