КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.01.2011                                                                                           № 13/489

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

за участю представників:

 позивача:  ОСОБА_1, дов.від 04.01.11 № 4/11,

 відповідача: не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім “Інфокомерс”

 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 (підписане 15.11.10)

 у справі № 13/489 ( )

 за позовом                               фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

 до                                                   Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім “Інфокомерс”

 про                                                   стягнення заборгованості в розмірі 80094,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до  Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім “Інфокомерс”   (далі – відповідач) про стягнення  заборгованості в сумі 80094,82 грн., що включає 72376,10 грн. основного боргу, 5246,36 грн. інфляційних втрат та 2472,36 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.10 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача  72376,10 грн. основного боргу, 2438,39 грн. – 3%  річних, 5246,26 грн. інфляційних втрат, 800,61 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що в рамках укладеного договору на підставі поданих відповідачем заявок позивачем в період з 04.09.08 по 26.11.09 надано транспортно-експедиційні послуги, які були виконані належним чином, без зауважень чи застережень замовника та вантажоодержувача.  Відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманих послуг виконано частково. Судом визначено граничний строк позовної давності в три роки.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача в межах стягнення заборгованості за перевезення згідно заявки від 19.11.09 № 41/11 вартістю 28905,06 грн.  Скаргу аргументовано тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема: судом не було застосовано норму про те, що термін позовної давності починається відповідно до пункту с) статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. “у всіх інших випадках – по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.10 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 10.01.11.  Дану ухвалу надіслано сторонам  з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від  10.12.02 № 75.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08            № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним  чином.

Додатковим доказом належного повідомлення сторін  про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 06.12.10) позивачу – 10.12.10, відповідачу – також 10.12.10,  долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о.Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 05.01.11 № 01-23/1/8 змінено склад колегії суддів у даній справі: замість судді Кондратової І.Д. до складу введено суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 10.01.11 представники відповідача не з’явились. 28.12.10 службою діловодства Київського апеляційного господарського суду зареєстровано клопотання  відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебування представника товариства у відрядженні.

Присутній в засіданні суду представник позивача заперечував проти задоволення такого клопотання та просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Порадившись, колегія суддів ухвалила відхилити заявлене клопотання про відкладення розгляду справи та здійснити розгляд апеляційної скарги по суті відповідно до  ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) за відсутності представника відповідача. Підставою відхилення клопотання є те, що відповідач, як юридична особа, не був позбавлений права направити в засідання суду іншого представника товариства або керівника товариства, який на підставі ст.65 Господарського кодексу України  без доручення діє від підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях…  

Представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. На думку позивача, судом першої інстанції правильно розцінено в якості зловмисного поступку ухилення відповідача від сплати вартості послуг перевезення.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

01.09.08 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (експедитор) та Закритим акціонерним товариством «Торгівельний дім “Інфокомерс” (замовник) укладено договір № 5 на надання транспортно-експедиційних послуг (далі – договір).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України від 01.07.2004 № 1955-IV “Про транспортно-експедиторську діяльність” (далі – Закон).

Згідно зі ст.1 Закону транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Питання укладення договору транспортного  експедирування визначено також в ст.929 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

В частині першій даної статті зазначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 ст.929 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 договору замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з експедитором (п.1.3 договору). В п.1.4 договору сторонами погоджено, що підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками (штампам) замовника і експедитора. Підтверджена заявка обов’язкова для виконання сторонами і є невід’ємною частиною цього договору.

За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг (п.8.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 04.09.08 по 26.11.09 на підставі поданих відповідачем заявок надано транспортно-експедиційні послуги. Зазначені послуги були виконані без зауважень і застережень замовника та вантажоодержувача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а також складеними та підписаними актами здачі-прийняття робіт про надання транспортних послуг (арк.13-59), а саме:      

(далі по тексту таблиця з переліком товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт про надання транспортних послуг).

Відповідно до п.2.1.12 договору замовник зобов’язаний своєчасно оплачувати послуги експедитора.

Умови розрахунків погоджені сторонами в ст.4 договору. Так, в п.4.1 загаданої статті договору зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі на умовах 100% попередньої оплати послуг у день розвантаження автомобіля на підставі рахунку-фактури, переданого експедитором замовнику за допомогою факсимільного зв’язку, з наступним наданням експедитором оригіналу рахунки-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акта наданих послуг. Якщо умови оплати, зазначені у заявці, інші, ніж у п.4.1 договору, оплата повинна бути здійснена на умовах заявки (п.4.2 договору).

До матеріалів справи позивачем долучено копії рахунків-фактур за надані транспортно-експедиційні послуги по кожній заявці (арк.74-82).

Статтею 12 Закону також встановлено обов’язок клієнта  у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за договором за період з 04.09.08 по 26.11.09 становила 364225,04 грн.

До матеріалів справи долучено копії банківських виписок та копії платіжних доручень про часткову сплату відповідачем вартості отриманих послуг (арк.60-72) на суму  291848,94 грн., а саме:  

(далі по тексту таблиця з  інформацією про часткову сплату).          

Як вбачається з наведеного вище, відповідачем  не сплачено рахунок від 26.11.09 № 78/11 на суму 28905,06 грн. за транспортно-експедиційній послуги автомобілем  НОМЕР_1/ НОМЕР_2, який відповідає  заявці від 19.11.09 та підтверджений актом виконаних робіт від 26.11.09 № 78_11; рахунок від 04.06.09 № 10/06 на суму 20541,90 грн. за транспортні послуги, який  відповідає заявці від 29.05.09 та підтверджений актом виконаних робіт від 04.06.09                                 № 10_06; рахунок від 23.04.09 № 03/04 на суму 22929,14 грн. за транспортні послуги, який  відповідає заявці від 14.04.09 та підтверджений  актом  виконаних робіт від 23.04.09 № 03_04.

З метою досудового врегулювання спору 02.06.10 та 09.09.10 позивачем було направлено на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити заборгованість в сумі 72376,10 грн. Проте, зазначені претензії залишені відповідачем без розгляду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем на  дату звернення позивача до суду.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне зазначено і в ст.526 ЦК України.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення до суду по заявках  від 14.04.09 та від 29.05.09, з огляду на наступне.

Позовна давність — це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов. За загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У цивільному праві застосовують два види строків позовної давності:                 а) загальні;  б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки укладений між сторонами даної справи договір є договором про надання послуг транспортного експедирування, то на ці правовідносини поширюються загальні строки позовної давності тривалістю у три роки.

Отже, позивачем не було пропущено строків позовної давності при зверненні до суду.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача, крім суми основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних.

Колегія суддів вважає правильним часткове задоволення цих вимог судом першої інстанції за своїм перерахунком.

Можливість стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних надана позивачеві відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 зазначеної ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таке право кредитора є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене вище, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованим, а рішення у даній справі прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва  від 11.11.10  у справі  № 13/489 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім “Інфокомерс”  –  без задоволення.

2.          Матеріали справи № 13/489 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом  20 днів з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.01.11 (відправлено)