КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2011 № 11/457
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: Клюца С.О., представник, довіреність № 143 від 29.10.2010;
Нетак В.В., директор;
від відповідача 1: ОСОБА_3, представник, довіреність № 2453 від 17.11.2010;
ОСОБА_4, представник, довіреність № 2447 від 17.11.2010;
від відповідача 2: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 26.11.2010
у справі № 11/457 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Равіс”;
до 1. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3;
2. Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради;
про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу приміщення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Равіс” (далі – ТОВ „Равіс”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3) та Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу приміщення.
До прийняття рішення по суті спору, ТОВ „Равіс” звернулось до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належать ФОП ОСОБА_3
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 11/457 задоволено заяву ТОВ „Равіс” про вжиття заходів до забезпечення позову. Суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили наклав арешт на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать ФОП ОСОБА_3
Не погодившись з ухвалою суду, ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи та порушив норми процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом не з’ясовано, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.
Крім того, судом не враховано, що вжиті заходи до забезпечення позову перешкоджають законній господарській діяльності відповідача (здавання власного нерухомого майна в оренду).
Представник ТОВ „Равіс” у відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 – без задоволення.
Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради у судове засідання, яке відбулося 10.01.2011, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 27.12.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для перегляду оскарженої ухвали в апеляційному порядку, суд встановив наступне.
ТОВ „Равіс” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_3 та Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що 03.12.2007 між ТОВ „Равіс” та КП Дніпровського району м. Києва „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський” на виконання рішення від 25.06.2007 № 129 та виданого у встановленому порядку розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради від 12.12.2007 № 645-р укладено договір № 128 оренди нерухомого майна, за умовами якого отримало ТОВ „Равіс” в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 652,40 кв.м, що знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлено з 03.12.2007 до 01.12.2010 включно (п. 7.1 договору).
Проте, орендоване ним приміщення, загальною площею 652,40 кв.м. вартістю 2 875 238,00 грн. за договором оренди № 128, шляхом продажу на аукціоні було придбане ФОП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу приміщення, посвідченого Тренчук Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.09.2010 та зареєстрованого в реєстрі за № 1619, про що свідчить лист ФОП ОСОБА_3 від 20.10.2010 б/н.
На думку позивача, такі дії порушують його права, що передбачені положеннями ч. 2 ст. 777 ЦК України.
До прийняття рішення по суті спору, ТОВ „Равіс” звернулось до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належать ФОП ОСОБА_3
Свою заяву ТОВ „Равіс” мотивує тим, що на даний час ФОП ОСОБА_3 має можливість до моменту розгляду судом позовної заяви товариства та прийняття рішення у справі здійснити повторне відчуження нежилих приміщень за адресою : АДРЕСА_1 третій особі, що, на думку заявника, є істотною загрозою правам та інтересам товариства. Такі дії відповідача 1 можуть значно утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення про задоволення (при умові) позовних вимог, оскільки у разі подальшого відчуження ФОП ОСОБА_3 нерухомого майна товариство буде позбавлене можливості вимагати переведення на нього прав покупця за такими новими договорами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 11/457 задоволено заяву ТОВ „Равіс” про вжиття заходів до забезпечення позову. Суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили наклав арешт на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ФОП ОСОБА_3
Ухвала суду мотивована тим, що існує зв’язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що не вжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, як правило – позивача у справі. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору та конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776).
При цьому, в ухвалі суду про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову пов’язані із предметом спору у даній справі, оскільки предметом спору є переведення на позивача прав покупця за договором купівлі-продажу приміщення, яке відчужене відповідачем 1 до моменту спливу строку дії договору оренди, за яким позивач орендував це спірне майно.
Проаналізувавши матеріали справи та правомірність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд всебічно і об’єктивно розглянув заяву позивача в сукупності з обставинами справи та мав достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку, якщо (при умові) позов буде задоволено.
Крім того, судова колегія вважає, що за умови невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову, захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, виконання рішення суду буде утруднене або унеможливлене.
Заперечення скаржника, що судом не з’ясовано, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суд першої інстанції при винесенні спірної ухвали виходив із змісту заявленого позивачем позову, конкретних обставин справи, доказових матеріалів, оцінюючи їх відповідно до вимог ст. 43 ГПК України.
Судова колегія не може прийняти до уваги доводи заявника про неврахування судом, що вжиті заходи до забезпечення позову перешкоджають законній господарській діяльності відповідача (здавання власного нерухомого майна в оренду), оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, в даному випадку, не призведе до незворотних наслідків. З’ясування наявності зазначених обставин є необхідною умовою при вирішенні питання про забезпечення позову відповідно до позиції, викладеної в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 11/457 є обґрунтованою, а отже підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 11/457 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 11/457 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
11.01.11 (відправлено)