ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
11 січня 2011 року справа № 5020-1/142
Суддя господарського суду міста Севастополя Алсуф’єв В.В., розглянувши позовну заяву Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48),
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
(99007, АДРЕСА_1)
про стягнення до Державного бюджету України заборгованості зі сплати штрафу та пені в сумі 1 450,00 грн.
Суддя Алсуф’єв В.В.
Представники:
Від позивача –Єльнова А.П., довіреність №9/968 від 07.10.2010;
Від відповідача –не з’явився.
15.12.2010 Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі –Позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 450,00 грн., у тому числі: 1 000,00 грн. –штрафу та 450,00 грн. –пені.
Позовні вимоги заявлено у зв’язку з несплатою Відповідачем штрафу у розмірі 1 000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/15-10-РШ від 30.08.2010 у справі №27/21-10 (далі за текстом –Рішення) у двомісячний строк з дня одержання зазначеного рішення Відповідачем, що з’явилось підставою для нарахування Відповідачу пені в сумі 450,00 грн.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.12.2010 не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, рекомендованою кореспонденцією /а.с.11 /.
Частина третя статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані Позивачем докази, з'ясувавши всі обставини справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/15-10-РШ від 30.08.2010 у справі №27/21-10 Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 визнан таким, що вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в строк, встановлений головою територіального відділення, та накладено штраф у розмірі 1 000,00 грн. /а.с. 6-8/.
Рішення про накладення штрафу було отримано Відповідачем нарочним у приміщенні Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України 14.09.2010, про що свідчить його особистий підпис на листі Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №81889 від 06.09.2010 про направлення рішення /а.с. 19/.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
В порядку, передбаченому статтею 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” рішення Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/15-10-РШ від 30.08.2010 у справі №27/21-10 оскаржено Відповідачем не було.
Як зазначає Позивач, штраф в сумі 1 000,00 грн. у встановлений частиною третьою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” двомісячний строк сплачений не був.
При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України” та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до частині першої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ встановлений статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, частиною першою передбачає що рішення органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Частиною п’ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Відповідно до частини сьомої статті 56 цього ж Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми штрафу у розмірі 1 000,00 грн. та пені, нарахованої за період з 16.11.2010 по 15.12.2010, у розмірі 450,00 грн.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, визнав його правильним та встановив, що розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 15,00 грн. (1 000,00 грн. х 0,015 = 15,00 грн.), а за період з 16.11.2010 по 15.12.2010 включно (30 днів) –450,00 грн. (15,00 грн. х 30 = 450,00 грн.). Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню, складає 450,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме сума штрафу у розмірі 1 000,00 грн. та заборгованість по сплаті пені в розмірі 450,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.
Таким чином, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 1, 3, 22, 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”, статтями 56, 62 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, статтями 33-35, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31110106700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) 1 450,00 (одна тисяча чотириста п’ятдесят) грн., в тому числі 1 000,00 грн. –штраф та 450,00 грн. –пеня.
3. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.).
4. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В. Алсуф`єв
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 12.01.2011
Розсилка:
1. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України
(вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)
2. Фізична особа –підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99007)
Всього: 2 прим.