Категорія №2.14.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 січня 2011 року Справа № 2а-8270/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Широкої К.Ю.
при секретарі Смішливій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» до Луганської митниці та Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним дій суб’єкта владних повноважень, визнання недійсними та скасування рішення від 19.10.2010 № 702000006/1 та стягнення надмірно сплаченої суми ПДВ, -
В С Т А Н О В И В:
02 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Вугілля Трейд» до Луганської митниці та головного управління державного казначейства України в Луганській області в якому просить:
- визнати протиправними дії - Луганської митниці з видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.10.2010 року № 702130001/0/00020;
- визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.10.2010 року № 702130001/0/00020;
- визнати протиправними дії - Луганської митниці щодо нарахування за ВМД № 702130001/0/001050 від 19.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001057 від 20.10.2010 року ВМД № 702130001/0/001058 від 21.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001060 від 22.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001065 від 25.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001070 від 26.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001073 від 27.10.2010 року податку на додану вартість на загальну суму 2 595 448,48 грн. за 2-м методом визначення митної вартості;
- визнати недійсним та скасувати Рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702000006/2010/002461/1 від 19.10.2010 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 37144726 суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 180 643,24 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 37144726 № 26006010089470 у ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ МФО 321767.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне, що у межах контракту від 05.07.2010 № RTL-UT/2010, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд» (покупець) та компанією «RUTEK LIMITED» (продавець), на митну територію України у жовтні - листопаді 2010 року мала здійснити відвантаження вугілля марки «ССр» в кількості 25 000 тон, за ціною 116,30 доларів США за 1 тону, а всього на загальну суму 2 907 500,00 доларів США.
01 серпня 2010 року Позивачем в особі декларанта товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» Тригубенко І.В., у відповідності із статтею 81 Митного кодексу України для митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, була подана вантажна митна декларація № 702130001/2010/001046 на об’єм у розмірі 5127,28 тонн тон вугілля, в якій були вказані точні відомості про вантаж, мету його переміщення, а також усі інші відомості, необхідні для здійснення його митного контролю та митного оформлення. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості товару за першим методом митному органу позивачем разом із вантажною митною декларацією були надані документи, передбачені статтею 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, а саме: копію контракту від 05.07.2010 № RTL-UT/2010, додатку (специфікації) від 29.09.2010 № 4, Invoice від 30.08.2010 № RTL-4/1-1 та від 29.09.2010, № RTL-4\2 від 04.10.2010, а також посвідчення якості від якості № 01107 від 01.10.2010 року, №01110 від 02.10.2010 року, №01115 від 04.10.2010 року, № 01121 від 05.10.2010 року, № 01126 від 05.10.2010 року, рахунок-фактуру б/н, Російську експортну декларацію № 10608010/300910/0003832 від 30.09.2010 року, облікову картку № 10000/11/2010/16834 від 08.10.2010 року, лист про погодження № 100000016/0/010523 від 05.10.2010 року, лист про призначення вугілля від 29.09.2010 року, а також ж/д накладні.
За вантажною митною декларацією № 702130001/2010/001046 Луганською митницею 19.10.2010 було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702130001/0/00020. Підставою відмови у прийнятті митної декларації митний орган визначив те, що прийнято рішення про визначення митної вартості від 19.10.2010 року № 702000006/2010/002461/1, в якому Луганською митницею самостійно була скоригована митна вартість товару до 125,00 доларів США за 1 тонну вугілля (замість 116,30 долларів США згідно Контракту) на підставі 2-го методу визначення митної вартості. Та винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 19.10.2010 № 702000006/2010/002461/1.
Митним органом визначена митна вартість товару за допомогою цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ), але позивач вважає, що посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена нормами Митного кодексу України.
Позивач вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який ним був ввезений на митну територію України, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товарів є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивач вважає, що другий метод визначення митної вартості товару, в даному випадку неправомірно використаний Луганською митницею при визначенні митної вартості товару, оскільки другий метод може використовуватися у разі якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Позивач стверджує, що митним органом не доведено яка наявність підстав застосування 2-го методу, так і обґрунтованість корегування вартості відповідно до ціни з урахуванням комерційних умов, тому Позивач вважає, що митний орган безпідставно застосував 2-й метод при визначенні митної вартості.
За результатами прийняття Відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості № 702000006/2010/002461/1 від 19.10.2010 року було неправомірно підвищено митну вартість товарів зі 116,3 до 125,00 доларів США за 1 тону вугілля, що призвело до надлишкового донарахування суми ПДВ на загальну суму 180 643,24 грн.
Позивач вважає, що відмова Відповідача 1 в митному оформленні здійснена в порушення ст. 266 МК України. Позивач був вимушений здійснити оформлення товару за ціною, визначеною митним органом, тобто не за ціною, передбаченою Контрактом – 116,3 доларів США, а за тою, на застосуванні якої безпідставно наполягав Відповідач 1 – 125,00 доларів США, що призвело до надмірної сплати ПДВ. Так, з огляду на це, Позивачем були подані ВМД № 702130001/0/001050 від 19.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001057 від 20.10.2010 року ВМД № 702130001/0/001058 від 21.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001060 від 22.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001065 від 25.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001070 від 26.10.2010 року, ВМД № 702130001/0/001073 від 27.10.2010 року на загальний об’єм товару у розмірі 13 122,18 тон, та було здійснено митне оформлення товару по митній вартості 125 доларів за тону. Позивач вважає, що дії митного органу щодо спонукання до митного оформлення товару за ціною згідно з рішенням митниці, суперечать положенням Конституції України, Митного кодексу України та Генеральній угоді з тарифів і торгівлі.
Таким чином, саме різниця між необхідністю сплати ПДВ в розмірі 2 414 805,24 грн. (із розрахунку заявленої Позивачем митної вартості згідно першого методу визначення вартості) проти фактично сплаченої суми ПДВ у розмірі 2 595 448,48 грн. (визначеної Відповідачем 1 суми ПДВ до сплати із розрахунку визначення митної вартості за другим методом), (2 595 448,48-2 414 805,24) становить 180 643,24 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у додаткових поясненнях по справі від 25.11.2010 № 1132. (а.с.68), серед іншого зазначив, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів та підвищення цін на вугілля на світовому ринку та ринку РФ, на інформацію з ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація при визначені митної вартості». Проте на думку позивача, такий висновок Відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Разом з тим, слід зазначити, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.
У судовому засіданні представник відповідача 1 - Луганська митниця, просила в задоволені позову відмовити в повному обсязі, надала письмові заперечення від 16.11.2010 року №1-17\10295 (а.с.51), та зазначив наступне.
Позивачем до Луганської митниці до митного оформлення була заявлена вантажна митна декларація № 702130001/2010/001046 від 18.10.10 для здійснення митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі контракту від 05.07.10 № RTL-UT/2010.
Ствердження позивача, що до Луганської митниці була подана вантажна митна декларація № 702130001/0/001046 з митною вартістю визначеною декларантом за ціною Контракту, тобто за 1 методом визначення митної вартості не є вірним, бо декларантом за вказаною вантажною митною декларацією митна вартість заявлялась за 2 методом, тобто за ціною угоди щодо ідентичного товару, визначеною на підставі раніше виданого митницею рішення про визначення митної вартості від 16.08.10 №702000006/2010/001839/1. При цьому, реквізити цього рішення (номер та дата) внесено декларантом до графи 44 ВМД від 18.10.10 №702130001/0/001046 під кодом 1501. Також у графі 43 зазначеної ВМД внесено інформацію про застосування 2 методу визначення митної вартості. Це також підтверджується поданням декларації митної вартості за формою ДМВ-2, у графі 6 якої зазначено рішення про визначення митної вартості товарів від 16.08.10 № 702000006/2010/001839/1. При цьому, розмір заявленої декларантом митної вартості за вантажною митною декларацією від 18.10.10 № 702130001/0/001046 становить 120 дол. США за тону, а не 116,3, як наведено у абзаці 10 позовної заяви.
За результатами проведення перелічених заходів контролю митної вартості було встановлено, що поставка зазначеного товару здійснюється за непрямим контрактом з компанією RUTEK LIMITED (Гонконг) за ціною 116,3 дол. США на умовах поставки DAF – кордон України/Росії при його відвантаженні від виробника ВАТ «Угольная компанія «Кузбассразрезуголь». Згідно до п. 4.1 контракту ціна на товар не є фіксованою і може змінюватися в залежності від кон’юнктури ринку. Згідно даних експортної митної декларації країни відправлення (Російська Федерація) № 10608070/300910/0003832 товар продається з Росії на експорт в Україну за ціною на умовах поставки FCA – ст. Тирган 60,0 дол. США за тону. Інформація про рівень митної вартості ідентичних товарів на момент митного оформлення складала 0,125 дол. США за кг (відповідає ціні 125 дол. США за тону), що перевищує ціну контракту 116,3 дол. США за тону. В наданих документах та наявною у митного органу інформацією є суперечності: ціна контракту складає 116,3 дол. США за тону, а за інформацією про рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів рівень митної вартості ідентичного за всіма ознаками товару складає 0,125 дол. США за кг.
За результатами розгляду наданих до митного оформлення документів у зв’язку з наявністю в ціновій інформації ЄАІС Держмитслужби України щодо митного оформлення ідентичного товару за вищою митною вартістю, керуючись ст. 265 МКУ, згідно з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством (Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.08 №1766, наказ ДМСУ №828) декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Таким чином, у зв’язку із ненаданням декларантом додаткових документів (інформація на зворотному боці ДМВ), зміною ціни угоди ідентичного товару, на підставі якого видане попереднє рішення про визначення митної вартості від 16.08.10 № 702000006/2010/001839/1 з 120 до 125 дол. США за тону (за інформацією ПІК ЄАІС ДМСУ "Цінова інформація при визначенні митної вартості"), підвищенням цін на вугілля на світовому ринку та ринку Російської Федерації, митну вартість зазначеного у рішенні про визначення митної вартості від 19.10.10 №702000006/2010/002461/1 вугілля визначена на рівні 125 дол. США за тону.
Відповідач вважає, що дії посадових осіб Луганської митниці щодо видачі Позивачеві Картки відмови в митному оформленні від 19.10.10 № 702130001/0/00020 та визначення митної вартості відповідно до Рішення про визначення митної вартості товарів від 19.10.10 №702000006/2010/002461/1 відповідають вимогам чинного законодавства та здійснені в межах наданих митниці повноважень і, таким чином, зазначені акти не можуть бути скасовані.
Відповідач 2 – Головне управління державного казначейства України, через канцелярію суду надав заяву № 51701 від 15.11.2010 року про розгляд справи без участі представника (а.с. 48). Надав до суду письмові пояснення на позовну заяву (а.с.48). У яких зазначив, що до Головного управління Державного казначейства Луганській області не надходило документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач Луганська митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» зареєстроване як юридична особа 15.06.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37144726, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 650661, виданим Печерською районною у місті Києві адміністрацією (а.с. 7).
Луганська митниця є юридичною особою, внесено до ЄДРПОУ, та є органом державної влади.
Згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 09.04.08 № 339). Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
У судовому засіданні встановлено, що 05 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» (Україна, м. Київ) в особі директора Іскандярової А.Ш. (Покупець) та Компанією «RUTEK LIMITED» (Гонконг) в особі директора А.Лунева (Продавець) укладений контракт № RTL-UT/2010, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує вугілля (товар) на умовах DAF кордон Росія/Україна. Поставка товару здійснюється залізнодорожнім транспортом згідно Інкотермс 2000 року, умови поставки обговорюються в специфікаціях. Оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, валюта контракту та валюта платежу визначені на підставі п. 4.2. Контракту – долар США (а.с.71). 01 серпня 2010 року між ТОВ «ВКФ «РЕМО» (Виконавець) та ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» (Замовник) був укладений договір доручення на декларування товарів, транспортних засобів, майна та інших предметів, тобто на митне обслуговування підприємства.
18 жовтня 2010 року Позивачем в особі декларанта ТОВ «ВКФ «РЕМО» Тригубенко І.В., у відповідності до ст. 81 МК України для митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України була подана перша вантажна митна декларація № 702130001.2010.001046 на об’єм у розмірі 5127,28 тон вугілля за вартість 116,30 доларів США за тонну на підставі контракту від 05.07.10 № RTL-UT/2010 (а.с.81).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого ПКМУ від 20.12.06 № 1766, п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого ПКМУ від 09.04.08 № 339 та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 № 602.
Відповідно до норм митного законодавства, зокрема наказу ДМСУ від 20 квітня 2005 року N 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за N 439/10719 (із змінами і доповненнями) однією з процедур митного контролю є «перевірка правильності визначення митної вартості товарів. За наявності декларації митної вартості - зазначення в ній у встановленому порядку рішення, прийнятого за результатами такої перевірки».
Суд оцінює критично ствердження позивача на те, що декларант до відповідача надав ВМД № 702130001.2010.001046 за ціною контракту тобто за 1 методом. Відповідачем були надані доказі, на підтвердження того, що декларантом за вказаною вантажною митною декларацією митна вартість заявлялась за 2 методом, тобто за ціною угоди щодо ідентичного товару, визначеною на підставі раніше виданого митницею рішення про визначення митної вартості від 16.08.10 №702000006/2010/001839/1. При цьому, реквізити цього рішення (номер та дата) внесено декларантом до графи 44 ВМД від 18.10.10 №702130001/0/001046 під кодом 1501. Також у графі 43 зазначеної ВМД внесено інформацію про застосування 2 методу визначення митної вартості. Це підтверджується поданням декларації митної вартості за формою ДМВ-2, у графі 6 якої зазначено рішення про визначення митної вартості товарів від 16.08.10 № 702000006/2010/001839/1, а розмір заявленої декларантом митної вартості за вантажною митною декларацією від 18.10.10 № 702130001/0/001046 становить 120 дол. США за тону, а не 116,3, як зазначалось позивачем (а.с.59).
В судовому засіданні було встановлено, що поставка зазначеного товару здійснюється за непрямим контрактом з компанією RUTEK LIMITED (Гонконг) за ціною 116,3 дол. США на умовах поставки DAF – кордон України/Росії при його відвантаженні від виробника ВАТ «Угольная компанія «Кузбассразрезуголь». Відповідно до п. 4.1 контракту ціна на товар не є фіксованою і може змінюватися в залежності від кон’юнктури ринку.
Відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:
- договір з третіми особами, що пов’язаний з договором про поставку товарів,
- калькуляція фірми-виробника товару;
- прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законом.
Суд критично оцінює ствердження позивача, на те, що посадовою особою митного органу у відповідній графі не зазначено про необхідність декларанту подати додаткові документи, а лише вказано, що митна вартість визначена за 2 методом, так як запис на декларації митної вартості від 18.10.10 № 102130001/0/001046 доводить зворотне, з записом про запрошення додаткових документів 18.10.10 ознайомлено декларанта, про що свідчить особистий підпис Трегубенко І.В. на декларації митної вартості (а.с. 59 оборотна сторінка), крім того 19 жовтня 2010 року декларант на зворотному боці ДМВ зроблено запис про неможливість подання додаткових документів.
Крім того, позивач не надав судові жодних доказів того, що він намагався отримати додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару.
В судовому засіданні було встановлено, що у зв’язку із ненаданням декларантом додаткових документів, зміною ціни угоди ідентичного товару, на підставі якого видане попереднє рішення про визначення митної вартості від 16.08.10 № 702000006/2010/001839/1 з 120 до 125 дол. США за тону (за інформацією ПІК ЄАІС ДМСУ "Цінова інформація при визначенні митної вартості") (а.с. 104), підвищенням цін на вугілля на світовому ринку та ринку Російської Федерації, митну вартість зазначеного у рішенні про визначення митної вартості від 19.10.10 №702000006/2010/002461/1 вугілля визначена на рівні 125 дол. США за тону.
Відповідно до частини 2 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
З аналізу положень Митного кодексу України випливає, що під фактами, які мають юридичне значення, слід розуміти факти переміщення та пропуску товарів через митний кордон України.
Відповідно до ст. 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.
Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 затверджено «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження.
Відповідно до ст.11 зазначеного Порядку, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Таким чином, даним пунктом передбачений обов’язок декларанта подати на вимогу митного органу додаткові документи.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів може подаватися копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339 затверджено «Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», який установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів. Також зазначений порядок установлює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року №310 «Питання Міністерства економіки», Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» віднесено до сфери управління Міністерства економіки України.
Отже, Державний інформаційне - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» є державним органом, уповноважений надавати офіційну цінову інформацію на імпорт та експорт товарів.
Таким чином, враховуючи, що позивач не надав митниці додаткові документи, що й стало підставою для прийняття відповідачем 1 спірні картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, суд приходить до висновку, що Луганська митниця, як суб’єкт владних повноважень, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перший відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Оскільки Луганською митницею правомірно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів та відмовлено в митному оформлені товарів, у зв’язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій Луганської митниці з видачі картки відмови в митному оформленні від 19.10.2010 № 702130001/0/00020, визначення митної вартості відповідно до Рішення про визначення митної вартості товарів від 19.10.10 № 702000006/2010/002461/1, та визнання протиправним дій щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 180 643 грн.24 коп. за другим методом визначення митної вартості залишаються судом без задоволення.
Разом з тим, суд вважає правомірними прийняті Луганською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.10.2010 року № 702130001/0/00020 та рішення про визначення митної вартості товарів від 19.10.2010 року №702000006/2010/002461/1.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД» до Луганської митниці та Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним дій суб’єкта владних повноважень, визнання недійсними, скасування рішення від 19.10.2010 № 702000006/1 та стягнення надмірно сплаченої суми ПДВ відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складенний 18 січня 2011 року.
Суддя К.Ю. Широка