справа № 2а-9765/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.
суддів - Липи В.А., Попової О.Г. ,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати та компенсації частини втрачених доходів,-
встановив:
В грудні 2010 року суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України. Просила визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування їй заробітної плати в період з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів", виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в 332 грн., стягнути з Державної судової адміністрації України 60015,79 грн. недоотриманої в період з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року заробітної плати, зобов'язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів". Просила також стягнути з Державної судової адміністрації України компенсацію частини втрачених доходів за період з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року включно, у розмірі 24700,39 грн. При цьому зазначала, що заробітна плата за період з 1 січня 206 року по 31 грудня 2009 року вже стягнута на її користь рішенням суду в іншій справі.
В обґрунтування позову посилалась на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало, розмірі, відповідно до визнаного судом протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
Позивачка в судове засідання не прибула, про дату час та місце розгляду справи повідомлена у передбаченому законом порядку.
Представники Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області направив до суду свої заперечення, в яких він просить позов залишити без задоволення та просив справу розглянути без його участі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1998 року працює на посаді судді Олевського районного суду Житомирської області і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
З вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться"
В спірний період часу кошти на оплату суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів № 865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі ОСОБА_2 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного суду адміністративного суду від 03 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Про Державний бюджет України на 2007 рік", Про Державний бюджет України на 2008 рік" "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 01січня 2006 року - 350грн.,з 01 липня 2006 року - 375грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн.,з 01 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн., з 01 січня 2008 року - 515 грн., з 01 квітня 2008 року - 525 грн., з 01 жовтня 2008 року - 545 грн., з 01 грудня 2008 року - 605 грн., 01 січня 2009 року - 605 грн.00 коп.,з 1 квітня 2009 року-625 грн.00 коп., з 1 липня 2009 року- 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн. з 1 грудня 2009 - 669 грн.00 коп., з січня 2010 року -869 грн., з 01 квітня 2010 року - 884грн.
Заробітна плата позивачці нараховувалась з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому вона недоотримала заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року вже стягнута на користь позивачки рішенням суду в іншій справі. Розмір заборгованості за період з січня 2010 року по вересень 2010 року включно підтверджений висновком аудитора № 152 від 28.10.2010 року. Крім заробітної плати на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за порушення термінів її виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати". Розмір компенсації теж визначений аудиторським висновком. Загальна сума заборгованості становить 84716,18 грн.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 01 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, Державне казначейство України відповідно ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п.1.ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, а Територіальне управління Державної судової адміністрації в Житомирській області здійснює нарахування заробітної плати суддям, тому вони є належними відповідачами по справі.
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вжили заходів до погашення заборгованості перед позивачем, що утворилась, не перерахували відповідні кошти суду за місцем його роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату позивачці за вказаний період часу та компенсацію за затримку її виплати необхідно стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст.126, 130 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій України",ст.ст.86,158-163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддею ОСОБА_1 по заробітній платі, що виникла у зв'язку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів"
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 за період 01.01.2010 року по 01.09.2010 року 60015,79 грн. як суми недоотриманої заробітної плати та 24700,39 грн. компенсації заробітної плати за період з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року, а всього 84716,18 грн.
Зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету Державній судовій адміністрації України в розмірі 84716,18грн. для виплати заборгованості ОСОБА_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Судді О.Г. Попова
В.А. Липа