справа № 2а-8428/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.
суддів: Попової О.Г., Липи В.А. ,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрація України, Міністерства фінансів України, третя особа на стороні відповідачів - апеляційний суд Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів для забезпечення судді житлом в сумі 567000,00 грн.,-
встановив:
01 листопада 2010 року суддя апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає у незабезпеченні його житлом протягом встановленого законом строку, неврахуванні при розробленні Державного бюджету України на 2008-2010 роки коштів на придбання благоустроєного житла у м. Житомирі та просить стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України на розрахунковий рахунок апеляційного суду Житомирської області кошти в сумі 567000грн. для придбання квартири та передачі її в його користування.
Позовні вимоги мотивує тим, що він з липня 2008 року працює на посаді судді апеляційного суду Житомирської області та відповідно до Закону України “Про статус суддів” має право на забезпечення благоустроєним житлом, а відповідачі безпідставно відмовляють йому в наданні житла, чим порушують Конституційні права позивача щодо гарантії незалежності суддів.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у передбаченому законом порядку. Від позивача надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі.
Представник Державної судової адміністрації України направив письмові заперечення, в яких вимоги позивача не визнає, оскільки вважає, що забезпечення житлом позивача є обов’язком районної державної адміністрації, як місцевого органу державної виконавчої влади. В задоволенні позову просив відмовити та справу розглянути без його участі.
Ухвалою суду від 07 грудня 2010 року залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідачів апеляційний суд Житомирської області, який також направив клопотання про розгляд справи без його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 22 травня 2008 року постановою Верховної Ради України позивача обрано безстроково суддею апеляційного суду Житомирської області, а з 08 липня 2008 року наказом голови апеляційного суду Житомирської області він був зарахований на посаду судді цього ж суду.
Згідно довідки виконавчого комітету Житомирської міської ради, позивач з 09.09.2008 року перебуває на квартирному обліку в списку на позачергове одержання житла.
Відповідно до контрольного списку житлової комісії апеляційного суду Житомирської області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в апеляційному суді Житомирської області під №9 як такий, що потребує поліпшення житлових умов, позивач власним житлом не забезпечений, в зв’язку із чим вимушений проживати в гуртожитку.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. №2453, застосуванню підлягає нормативно-правовий акт, чинний на час виникнення цих правовідносин.
Відповідно ст. 44 Закону України “Про статус суддів” (чинного на час виникнення спірних правовідносин), не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді.
Фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 03.08.2005 року та затвердженим нею Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (далі –Порядок №707).
Вказаний Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів визначає процедуру забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів благоустроєним житлом. Суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Також ним визначено, що розмір житла визначається відповідно до норм забезпечення житловою площею згідно із законодавством та з урахуванням права на додаткову житлову площу.
Відповідно до п. 7 Порядку №707, в разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.
Відповідно до ст. ст. 48 та 49 чинного Житлового Кодексу Української РСР, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Відповідно до ст. 47 Житлового кодексу, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв. м. на одну особу.
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).
З урахуванням вказаних положень Житлового кодексу, суддя апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1 має право на отримання трьохкімнатної квартири загальною площею 81 кв. м.
При вирішенні даної справи, суд враховує чинність Постанови КМУ №1246 від 17.10.2007 року, відповідно до якої рішення про придбання житла на ринку приймають розпорядники. Вартість такого житла визначається за результатами проведення тендеру з урахуванням найменшої ціни, що склалася у регіоні, але не вище опосередкованої вартості спорудження житла: для м. Києва - опосередкованої вартості спорудження житла, збільшеної у 2,5 рази; для м. Севастополя, обласних центрів, міст Київської області та Чорноморського узбережжя Криму - опосередкованої вартості спорудження житла, збільшеної у 2 рази.
Визначаючись щодо суми коштів, необхідної для придбання житла судді ОСОБА_1 суд враховує відсутність заперечень, відносно визначеної позивачем вартості 1 кв. м. житла в розмірі 7920 грн. у ДСА України, на яке законодавством покладено обов'язок проведення відповідного розрахунку.
Згідно списків суддів Апеляційного суду Житомирської області, що потребують поліпшення житлових умов станом на 1 січня 2010 року, позивач потребує поліпшення житлових умов у вигляді трьохкімнатної квартири загальною площею 81 кв.м. вартістю 567000,00 грн.
Статтями 82, 83 Бюджетного кодексу України передбачається, що видатки на забезпечення судочинства здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 130 Конституції України вказує, що обов’язок по забезпеченню фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу.
Зокрема, згідно з пунктами 9-11 частини першої статті 126 Закону України «Про судоустрій України», Державна судова адміністрація (ДСА України) відповідно до покладених на неї повноважень, зокрема, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів, забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом.
Відповідно ч. 2 п. 1 до Указу Президента України "Про Положення про Державну судову адміністрацію України" від 3 березня 2003 року, на Державну судову адміністрацію України покладено обов’язок щодо організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, а ч. 4 п. 3 передбачає, що основним завданням ДСА України є здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників судів.
Крім того, п. 4 Положення встановлено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: готує матеріали для формування пропозицій до державного бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування; виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Так як Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, то вона несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду. А оскільки ДСА України не виконала в повному обсязі вимоги постанови КМ України від 3 серпня 2005р. №707 щодо забезпечення житлом судді, який потребує поліпшення житлових умов, в її діях вбачаються очевидні ознаки бездіяльності, яка, виходячи з обставин справи, є протиправною.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. №1837, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень ст. 32 Бюджетного кодексу України, проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно ст. 35 Бюджетного кодексу України, організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Мінфін, відповідно до покладених на нього завдань і повноважень, на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Міністерству фінансів України, як державному органу, був відомий зміст постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005р. №707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів", а відтак при аналізі бюджетних запитів розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, Мінфіном мало б бути перевірено їх відповідність вимогам зазначеної постанови та здійснено відповідне коригування.
Суд відмічає, що ці чинники не були поза межами контролю держави в особі її органів і, отже, визнає відповідальність Міністерства фінансів України за ситуацію, що склалася.
Що ж стосується вимог про визнання протиправною бездіяльності Державного казначейства України щодо незабезпечення позивача житлом протягом встановленого законом строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до п. 1, 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується, основним завданням казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.
Згідно з п. 4 вказаного Положення, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.
Разом із тим, ч.ч. 1, 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
За таких обставин, Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не здійснює розподіл коштів за напрямками видатків щодо матеріального забезпечення суддів, а тому не є тим учасником бюджетного процесу, який у спірних правовідносинах повинен нести відповідальність.
Натомість, відповідно до ст. ст. 120, 126 Закону України "Про судоустрій", та відповідних норм Положення "Про Державну судову адміністрацію України", функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансування видатків на матеріальне забезпечення суддів виконує Державна судова адміністрація України.
Враховуючи викладене вище, правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Державного казначейства України відсутні.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, повноваження щодо забезпечення житлом суддів, як і інших осіб, які мають право на отримання житла, місцевою районною державною адміністрацією не відноситься до компетенції таких.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 встановлено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування.
Отже, бездіяльність відповідачів призвела до порушення права позивача на отримання благоустроєного житла, яке, за таких обставин, потребує судового захисту шляхом стягнення з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Житомирської області для придбання квартири і передачі її в користування позивачу.
Керуючись Законом України "Про статус суддів",Конституцією України, ст.ст. 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення судді ОСОБА_1 житлом протягом встановленого законом строку.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проекту Державного бюджету України на 2008 - 2010 роки коштів на придбання благоустроєного житла в м. Житомирі для судді апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1
Стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок апеляційного суду Житомирської області 567000,00 грн. для придбання квартири і передачі в користування судді апеляційного суду Житомирської області Старовойту Григорію Степановичу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Судді О.Г. Попова
В.А. Липа