УХВАЛА
20 січня 2011 р. 2а-12401/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ільков В.В.
cуддів - Коблової О.Д.
Луніної О.С.
при секретарі - Біленькій О.Ю.
за участю:
представника позивача – Голубєвої А.О.
представника відповідача – Шляхти А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дочірнього підприємства"Таксі-сервіс" відкритого акціонерного товариства "Автопромінь" до Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв`язку України, , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_4, про скасування рішення , -
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство «Таксі-Сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_4, про скасування рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 р. справа була призначена до розгляду колегією у складі трьох суддів.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті заявлених позовних вимог судом було ініційоване питання про закриття провадження у справі, оскільки такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
Представники сторін проти закриття провадження у справі заперечували, посилаючись на те, що даний спір є публічно-правовим, отже має вирішуватися в порядку, встановленому адміністративним судочинством України.
При аналізі характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є адміністративним з огляду на наступне.
Статтею 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що договір про перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.
Згідно з п.п. 2, 3, 4, 8 «Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008 року (далі по тексту – «Порядок № 1081») конкурсний комітет - постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу. Організатором є орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, який забезпечує організацію проведення конкурсу та на міжміському і приміському маршрутах, які не виходять за межі території області (внутрішньообласний маршрут) - обласні держадміністрації. Рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом.
Пунктом 53 «Порядку № 1081» встановлено, що переможець конкурсу та організатор конкурсу в подальшому укладають договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видається дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з умовами визначеного конкурсу.
Статтею 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. На органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладаються лише організаційні функції, зокрема, організація проведення та визначення умов перевезень, як замовника за договором перевезення. До складу конкурсного комітету включаються представники територіального органу Мінтрансу, Державтоінспекції, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також організацій-споживачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування, громадських організацій. Визначені замовником умови конкурсу є обов’язковими для конкурсної комісії, яка визначає переможця з числа претендентів.
З аналізу зазначених положень матеріального права вбачається те, що в цьому випадку орган виконавчої влади у спірних правовідносинах виступав як суб’єкт господарювання у договірних відносинах.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, інші суб’єкти публічного права. Спори між суб’єктами владних повноважень та господарюючими суб’єктами щодо укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, не відносяться до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.
Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають господарськоправовий характер, а відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування не виступає в цих відносинах як суб'єкт владних повноважень, його участь в оформленні договору не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначення нормативно-правового акту та правового акту індивідуальної дії закріплено у «Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації» (затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. №34/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.04.2005р. за №381/10661) (далі – «Порядок № 34/5»).
Відповідно до п. 4.1 «Порядку № 34/5» нормативно-правовим актом визнається офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до індивідуальних актів, то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта, якому вони адресовані.
Протокол проведення конкурсу не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження у адміністративній справі. Таким протоколом лише проводиться вибір одного з конкурсантів за умовами конкурсу.
Разом з тим, цей спір не є таким, що виник з приводу укладання та виконання адміністративного договору, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 КАС України, оскільки адміністративним договором вважається дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Однак у правовідносинах, що розглядаються відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, оскільки діями відповідача є здійснення організаційних заходів для проведення конкурсу. Крім цього, результатом проведення конкурсу є надання можливості суб’єкту господарювання укласти господарський договір.
Отже, суд дійшов висновку, що цей спір не має розглядатися у порядку адміністративного судочинства та підвідомчий господарському суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 157, 160, 165 КАС України, суд –
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» до Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_4, про скасування рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали та набирає законної сили відповідно до положень ст. 254 КАС України.
Суддя В.В Ільков
Суддя
Суддя О.Д. Коблова
О.С. Луніна