ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 р. Справа № 2-а-5348/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,
при секретарі судового засідання: Задерей І.В.,
за участю представників сторін:
позивача : Овсюк Н.Є.
відповідача : Чайковської Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект"
до: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці
про: скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені
ВСТАНОВИВ :
В грудні 2010 року Кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Вінницяагропроект" звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 06 грудня 2010 року №714.
Адміністративний позов мотивовано тим, що вищезазначене рішення про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на думку позивача, винесене з порушенням чинного законодавства, зокрема, з порушенням п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1. Разом із тим, останній в позові зазначав, що відповідач пропустив строки застосування фінансових санкцій, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно із якою встановлено, що адміністративно-господарські санкцій можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати вказане рішення.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставини, викладені в своїх письмових заперечення від 11.01.2011 року за вхід. номером 609, суду, зокрема, повідомила, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішення про нарахування пені та застосування фінансових санкцій винесене Управлінням відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а тому воно є правомірним і не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом у справі встановлено наступне.
У відповідності до рішення про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 06 грудня 2010 року №714 до Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект" за період з 20.08.2004 року по 22.11.2010 року застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 296950,10 гривень та нараховано пеню в розмірі 200492,8 гривень.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та правомірності оскаржуваного рішення, суд виходив із наступного.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року № 64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058- IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для позивача є календарний місяць.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка на момент розгляду адміністративної справи виключена із цього Закону на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010, однак на момент виникнення спірних правовідносин була чинною, передбачала, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачав, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Крім того, відповідно до пп. 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2 - 9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1- 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.
П. 9.3.2. Інструкції визначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені охоплює значний період з 20.08.2004 року по 22.11.2010 року, слід відзначити, що до 5 березня 2009 року діяли положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно із якими були чинними дещо інші розміри штрафу та пені.
Так, ч.9. ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 5 березня 2009 року N 1074-VI) передбачала, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачав, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Аналогічні норми містив і п. 9.3.2. Інструкції, згідно із яким було встановлено, що рішення про застосування штрафів, зазначених у даному підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Детальний аналіз чинних положень викладених нормативно-правових актів, свідчить про те, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахуванні пені приймається одне після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
При цьому, Управління Пенсійного фонду має зазначити в рішенні суму зобов'язання, виявити базові і календарні періоди, за які нараховуються фінансові санкції, вказати процентну ставку та надіслати рішення протягом трьох робочих днів із дня їх винесення страхувальнику.
Як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача 1-5%, 4%, 32%, 42%, позивачем погашалась заборгованість по сплаті страхових внесків, однак з простроченням термінів сплати.
Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Приймаючи до уваги ту обставину що позивачем погашалась заборгованість по страхових внесках, хоча й несвоєчасно, суд з врахування вищенаведених вимог Закону, вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, повинні були прийматись за фактом погашення заборгованості, тобто після фактичної сплати страхувальником боргу, як і передбачено вищевказаними нормами.
В той же час, судом встановлено, що такі рішення УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці по кожному окремому випадку протягом тривалого періоду з 20.08.2004 року по 22.11.2010 року не приймались, а було винесено одне оскаржуване рішення по всіх випадках несплати заборгованості, з врахуванням терміну погашення боргу, що є неприпустимо в силу викладених вище норм чинного законодавства.
Крім того, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення за період з 20.08.2004 року по 22.11.2010 року, не врахував того, що протягом зазначеного періоду діяли різні процентні ставки штрафу, зокрема, до 5 березня 2009 року діяв штраф в залежності від днів затримки сплати заборгованості в сумі 10%, 20% або 50% від суми фактично сплаченої (погашеної), а після 5 березня 2009 року – 10%. Натомість, відповідачем застосовано штраф за весь період з 20.08.2004 року по 22.11.2010 року в розмірі 10%, що на думку суду також є порушенням вимог чинного законодавства.
Також слід зауважити, що відповідачем не надано суду жодних підтверджуючих доказів щодо вручення (надсилання) оскаржуваного рішення у трьохденного термін з моменту їх винесення, як того вимагає п.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вищевикладені норми права та обставини справи, суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 06 грудня 2010 №714 року прийняте із явним порушенняи норм діючого законодавства, є неправомірним, а отже підлягає скасуванню.
Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Положенням ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, достатніх доказів у спростування позовних вимог відповідачем на надано.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Квитанцією №1061 від 28.12.2010 року документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 06 грудня 2010 року №714.
Присудити з Державного бюджету України на користь Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект" 3 гривні 40 копійок понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 14.01.11 року.
Суддя Іващук Олена Іванівна