Справа № 22-ц –355\2011р.                                                                                                                              Головуючий 1 інст.Ворона С.В.

Категорія  про стягнення  

боргу                                                                                                                                                                                                 доповідач  Ларенок В.І.                                                                    

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в складі:

          головуючого судді -                              Ларенка В.І.

          суддів                -                      Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.,

          при секретарі    -                                  Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

          за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційній скарзі,

        на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 5 березня 2010 року  

         по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-

встановила:

У грудні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення 154 810 грн. посилаючись на те, що 21 червня 2009 року він надав в борг відповідачам гроші в сумі 151 810 грн. (еквівалент 19 тисячам доларів США ), які зобов’язалися повернути кошти до 21.07.2009 року, надавши письмову розписку. У зазначений строк відповідачі борг не повернули. Вважає, що відповідачі повинні повернути суму коштів за договором позики та витрати по наданню правової допомоги.

           Відповідачі в судове засідання суду першої інстанції не з’явилися.

           Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 5 березня 2010року позов задоволений, суд стягнув з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 151 810 грн., 1 638 грн. судових витрат, 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

           Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційної скарзі відповідач  ОСОБА_2  просить змінити рішення суду, скасувавши його в частині стягнення з нього суми заборгованості та судових витрат. При цьому посилається на те, що гроші отримувала ОСОБА_5 і саме вона взяла на себе зобов’язання повернути грошові кошти. Його підпис в розписці свідчить лише про його згоду з тим, що ОСОБА_5 отримує в борг грошові кошти.  При цьому в розписці не зазначено його прав на ці грошові кошти та його зобов’язань, бо він таких зобов’язань нікому не давав. Одержані ОСОБА_5 грошові кошти не були використані в інтересах сім’ї. Він не зобов’язувався за розпискою повертати гроші бо не отримав жодної копійки і позика була отримана не в інтересах сім’ї. Він ставив свій підпис під впливом тяжкої обставини, будучи хворим, а також необізнаним в правових наслідках підпису. Суд розглянув справу за його відсутності у          зв’язку з чим неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до  

           неправильного вирішення справи.

            ОСОБА_3 приєдналася до апеляційній скарзі, поданої ОСОБА_2, при  

цьому посилається на те, що вона не була повідомлена про час розгляд справи, суд розглянув  

справу за її відсутності та й неправильно вирішив спір. Вважає, що розписка за своїм змістом є договором застави нерухомого майна, яка підлягала нотаріальному засвідченню. Однак вона нотаріально не посвідчена, а тому вважає, що у суда не було підстав задовольняти позов.

                        Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  судова колегія не вбачає підстав для ії задоволення.

            Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  й процесуального права.

            Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

             Так, задовольняючи позов ОСОБА_4, та приймаючи рішення про стягнення з відповідачів грошової суми за договором позики, районний суд правомірно виходив з того, що між сторонами, дійсно, був укладений договір позики, який відповідачами виконаний не був.

 Із матеріалів справи вбачається, що 21.06.2009 року подружжя ОСОБА_2,   відповідачі по справі, взяли у позивача у борг кошти в розмірі 19 000 доларів США і зобов’язалися повернути кошти до 21.07.2009 року, в підтвердження цього надали розписку (а.с.20 ). Розписка підписана ОСОБА_3 і  ОСОБА_2

 Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошеві кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 З розписки вбачається, що строк повернення позики минув. Відповідачі борг не повернули.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стягнення з відповідачів борг за офіційним курсом НБУ, що складає 151 810 грн., а також судові витрати.

                        Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана  належна оцінка та правильно визначена юридична природа цивільних відносин, що виникли і закон, який їх регулює.

                         Ствердження відповідачів що вони не були повідомлені про судове засідання, є безпідставним. На а.с. 62,63 маються письмові заяви відповідачів від 01.02.2010 року , в яких вони просили суд перенести слухання справи, призначеної на 2 лютого 2010 року. На а.с. 67 мається розписка ОСОБА_2 від 10.02.2010 року про вручення повістки на 16 лютого. Про слухання справи 5 березня ОСОБА_3  повідомлена телефонограмою  від 16 лютого (а.с. 69).

                          Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.  А тому судова колегія вважає, що у даному випадку при розгляді справи судом не було порушене процесуальне законодавство.

                          Інші ж доводи апелянтів є несуттєвими й висновків суду стосовно вирішеного цивільно-правового спору не спростовують.

                          Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

         апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційній скарзі – відхилити.

  Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 5 березня 2010 року   залишити без змін.

   Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути  оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

  Судді колегії