Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Міненкової Н.О.
– суддів: Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі: - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку, стягнення компенсації витрати частини доходу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
12.11.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до відповідача, який в процесі розгляду справи уточнював, та остаточно просив стягнути заборгованість по заробітної платі у розмірі 9 635,18 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 1 грудня 2008 року по 24.06.2010 року в сумі 52 781,64 грн., компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1 017, 38 грн., грошової компенсації за частку невикористаної відпустки 569, 88 грн., 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 500 грн. витрат за надання правової допомоги, посилаючись на те, що він був звільнений з роботи 10.08.2009 року. В день звільнення з роботи з ним не було проведено повного розрахунку. На неодноразові звернення до адміністрації виплатити остаточно заробітну плату керівництво заводу відмовлялося, посилаючись на те, що кошти на підприємстві відсутні.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме в сумі 3 227,56 грн. заборгованості по невиплаченій заробітній платі, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що 18 серпня 2008 року було розпочато процедуру банкрутства підприємства на підставі ухвали Господарського Суду Харківської області та встановлено мораторій щодо припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов’язань, таким чином несвоєчасна сплата заборгованості по заробітної платі має місце не з вини підприємства. В частині стягнення моральної шкоди заперечував з тих підстав, що вини підприємства в затримці платежів не існує.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року позов задоволений частково: стягнуто з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченої заробітної плати за період з 1 грудня 2008 року по серпень 2009 року в сумі 8 631,11 грн., компенсацію за частину невикористаної відпустки в сумі 569,88 грн., компенсацію втрат частини доходу (індексу інфляції) в сумі 1 017,38 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 2 500 грн..
В задоволенні інших позовних вимог ( середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди ) - відмовлено.
В апеляційний скарзі виконуючий обов’язки Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов лише в частині стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 3 227,56 грн., у стягненні решти позовних вимог просить відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права. При цьому посилається на те, що дійсна заборгованість по заробітної платі позивача за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року становить 3 227,56 грн.. Вказує на те, що виплата заробітної плати позивачу у розмірі 6 995,31 грн. підтверджується платіжними відомостями із виплати заробітної плати, яки були надані суду першої інстанції. Вважає, що компенсація за невикористану частину відпустку також була включена у заробітну плату за серпень 2009 року. З моменту введення мораторію припиняється нарахування фінансових санкцій за невикористання грошових зобов’язань, в тому числі й компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати. Проте суд не урахував дану обставину. Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатським об’єднанням чи адвокатом, а не відповідачем.
Позивач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченої заробітної плати за період з 1 грудня 2008 року по серпень 2009 року в сумі 8 631,11 грн., компенсацію за частину невикористаної відпустки в сумі 569,88 грн., компенсацію втрат частини доходу (індексу інфляції) в сумі 1 017,38 грн.,
суд виходив з того, що в день звільнення позивачу не була сплачена вся сума, що належала йому від підприємства.
Судова колегія погоджується з рішенням суду в цій частині, тому, як воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з довідці підприємства від 13.04.2010 року на а.с. 75, станом на 13 квітня 2010 року позивачу було нарахована заробітна плата у розмірі 16 938 грн. 30 коп., сплачено до державних фондів 3 229 грн. 88 коп..
Відповідачем надані тільки відомості про отримання позивачем заробітної плати всього у розмірі 4 073 грн. 24 коп.
Позивач визнав факт того, що в процесі розгляду справи він отримав ще 1 022 грн. 07 коп. в рахунок виплати заробітної плати.
Тобто за період роботи заборгованість позивачу по заробітної платі складає у розмірі 8 613 грн. 11 коп.
Крім того, як вбачається з довідки підприємства від 13.04.2010 року, грошова компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки складає 569 грн. 88 коп..
Ніяких підтверджень тому, що позивачу виплачена заборгованість по заробітної платі у розмірі 11 097 грн. 80 коп. та виплачена компенсація за невикористані дні відпустку - відповідачем не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційній інстанції. Відомості про отримання позивачем заробітної плати у вказаному розмірі суду не представлені. Доводи відповідача про сплату частки заборгованості відповідачем позивачу та наявність меншої суми заборгованості не довів.
Таким чином суд обґрунтовано стягнув з відповідача 8 631 грн. 11 коп. заборгованості по заробітної платі і 569 грн. 88 коп. компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки.
Правомірно суд стягнув також компенсацію втрати частини доходу (індексу інфляції) в сумі 1 017 грн. 38 коп.. Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. У даному випадку розрахунок проведений згідно до довідки Головного Управління статистики в Харківської області.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що 18.08.2008 року було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, а тому з моменту введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів припиняється нарахування компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати, є обґрунтованим, тому що компенсація втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати не є санкція за невиконання зобов’язання про виплату заборгованості по заробітної плати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу. А тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу виконуючого обов’язки Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: