Справа №22-ц-29664\2010                                                                                                                       Головуючий 1 інстанції  Колесник С.А.

Категорія: про забезпечення

позову                                                                                                                                                                       доповідач   Ларенок В.

        Ухвала

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            13 жовтня 2010 року   судова колегія судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді                           Міненкової Н.О.

суддів-                                        Гальянової І.Г. , Ларенка В.І.

при секретарі-                                 Григоренко К.Ю.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним,

                                                              ВСТАНОВИЛА :

            озивач ОСОБА_3 звернулась у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання від 15.09.1995 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку. В забезпечення позову просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

            Ухвалою  Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010  року задоволена заява позивача про забезпечення позову.  Накладений арешт на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

.         В апеляційній скарзі   ОСОБА_2   просить  скасувати ухвалу, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що статтею 775 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений або на вимогу набувача. Позивач не є стороною договору, або третьої особою, на користь якої був укладений договір. Крім того перебування квартири під арештом перешкоджає власнику здійсненню права власності, передбаченого ч.1 ст. 319 ЦК України.

           Судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягають частковому задоволенню виходячи  з наступного.

           Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлений про визнання недійсним договору довічного утримання.

          Згідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою позивача може вжити заходи забезпечення позову, що й зробив суд у даному випадку, наклавши арешт на квартиру, яка належить відповідачу на праві власності згідно з договором довічного утримання. Заперечення відповідача проти забезпечення позову  з посиланням на те, ще позивач не є стороною договору довічного утримання, у даному випадку не є підставою для того, щоб не вживати заходи забезпечення позову.

            Однак наклавши арешт на квартиру, суд фактично заборонив власника квартири користуватися цією квартирою, чим порушив його права як власника на користування своїм майном.      

            А тому судова колегія вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції змінити, забезпечивши позов шляхом заборони відчуження вказаної квартири.        

           Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, якщо таке  буде.          

           Керуючись ст.ст.151, 152, ст. 293, 303, п.2 ч.1 ст.312,  ст.313, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                           УХВАЛИЛА :

               Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

               Ухвалу  Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року  – змінити, заяву ОСОБА_3  задовольнити частково, забезпечивши її позов до вирішення справи  шляхом заборони відчуження АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

               Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту ії проголошення.

               Головуючий:

               Судді: