Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді - Міненкової Н.О.
– суддів: - Ларенка В.І. , Гальянової І.Г.,
при секретарі: -Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України, Харківської міської ради, виконавчого комітету Ленінської районної в місті Харкові ради, комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання права користування житловими приміщеннями,
та за зустрічним позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_4, треті особи: виконавчий комітет Ленінської районної в місті Харкові ради; комунальне підприємство «Жилкомсервіс» - про виселення,-
ВСТАНОВИЛА:
20 серпня 2008 року позивачка ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом, який неодноразово уточнювала, за остаточними вимогами просила визнати за нею право користування житловими кімнатами №№ 60, 61, 62 в АДРЕСА_1 в м. Харкові.
В обґрунтування позовних вимог вона зазначала, що у 1987 році вона була прийнята на роботу до УНР-127 на посаду завідуючої гуртожитком та їй у користування була надана АДРЕСА_1. В 1988 р. вона одружилася, її чоловік обміняв свою кімнату у гуртожитку на сусідню № 61. У 1989 р. вона була переведена з УНР-127 на 348 завод ЖБК Міністерства оборони України. 27 травня 1999 р. згідно тимчасового ордеру їй та її чоловіку, ОСОБА_5 були надані кімнати №№ 60, 61, 62. У 2004 р. її чоловік помер. Згідно рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 16 січня 2008 року кВартири №№ 1- 107 АДРЕСА_1 виключені з числа гуртожитку та прийнято рішення про закріплення житлової площі яку вони займають за мешканцями АДРЕСА_1. Вона займає кімнати №№ 60, 61, 62. Вона зверталась з заявою до виконавчого комітету Ленінської районної в м. Харкові ради про закріплення за нею житлової площі, але в закріпленні даної житлової площі їй було необґрунтовано відмовлено, тому вона звернулася у суд з проханням винести рішення про визнання її права на користування вказаними кімнатами. На цей час житловий будинок знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс».
В свою чергу квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України 2 жовтня 2008 року звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про виселення її з кімнати №61 площею 11,4 кв.м. і кімнати №62 житловою площею 11,6 кв.м. з наданням їй іншого приміщення в вигляді кімнати №60 площею 17,2 кв.м. в цьому ж будинку, посилаючись на статтю 47 ЖК України та «Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Україні». При цьому вказував на те, що ОСОБА_4 без законних на те підстав одна займає три кімнати загальною площею 40,28 кв.м.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Визнане за ОСОБА_4 право на користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 В інший частині її позову відмовлено.
Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України задоволені повністю. ОСОБА_4 виселена з АДРЕСА_1 залишивши в її користуванні кімнату №60.
В апеляційний скарзі представник ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального і матеріального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Наводить ті ж доводи що і в судовому засіданні суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що судом був зазначений факт, що кімнати 60, 61, 62 в яких проживає ОСОБА_4 є ізольованими і знаходяться в трьохкімнатному житловому блоці з санвузлами загального користування. Але це не так. В блоці демонтовані умивальник, труби холодного та гарячого водопостачання, що не відповідає санітарним та технічним нормам. Будинок з 01.07.2009 року знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс», який не приймав участі у розгляді справи. А тому ОСОБА_4 не змогла подати клопотання про призначення комісії для обстеження блоку, і відповідно до того висновку вирішувати спір у суді.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_4 про виселення з кімнат №61 і №62, та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права користування кімнатами №61 і №62-
суд першої інстанції виходив із того, що строк дії тимчасового ордеру на спірні кімнати, як на кімнати гуртожитку 1 травня 2002 року закінчився. Після рішення Харківської міської ради від 16 січня 2008 року гуртожиток не існує, а його квартири передані в комунальну власність. Оскільки згідно до ст. 47 ЖК України норма житлової площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу, однак ОСОБА_4 займає три кімнати загальною площею 40,2 кв.м., що перевищує норму житлової площі 13,65 кв.м., а тому вона підлягає виселенню з двох кімнат.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, він дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права – без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 1987 року проживала в АДРЕСА_1. 27 травня 1999 року їй був виданий тимчасовий ордер на зайняття з чоловіком ще двох кімнат, тобто №№ 60,61,62 в тому ж гуртожитку. В ордері зазначалося: « прописка до 1.05.2002 року». (а.с. 6 том №2). У 2004 році її чоловік помер, а позивачка продовжує проживати в цих трьох кімнатах.
16 січня 2008 року рішенням Харківської міської ради гуртожиток виключений із числа гуртожитків та переданий в комунальну власність. Дозволено закріпити за мешканцями займаної ними площі та відкрити особові рахунки в установленому законом порядку (а.с. 7 том №2).
Суд першої інстанції, приймаючи рішення на підставі ст. 48 ЖК України, керувався тим, що при зміні правового статусу квартири (кімнат ), мешканці мають право на одержання житла в межах встановленої норми житлової площі.
Однак такий висновок є помилковим, оскільки вказана норма регулює житлові відносини, що виникають при наданні жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. У даному випадку позивачу не надається житлова площа, а закріпляється вже займана площа у зв’язку зі зміною правового статуту житлової площі. Статтями 47, 48 ЖК України передбачено що норма жилої площі, встановлена в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу, застосовується тільки при наданні громадянам жилого приміщення. Однак позивачка вже проживає в трьох кімнатах. Їй не надається житлова площа. Статтями 47, 48 ЖК України, на які посилається КЕВ м. Харкова Міністерства оборони України , не передбачено виселення мешканців у зв’язку зі зміною правового статусу житла.
Факт користування ОСОБА_4 кімнатою №60 з 1987 року, та кімнатами №№61,62 з 1999 року сторони визнають і не оскаржують. Тобто ОСОБА_4 набула право користування цими жилими приміщеннями. Правомірне користування жилою площею перевищуючою норму жилої площі яка встановлюється при її наданні, при зміні її правового статусу – не є підставою для виселення ОСОБА_4 з приміщень, які перевищують норми жилої площі при її наданні.
Суд на це уваги не звернув, неправильно витлумачив закон та й прийняв незаконне рішення.
Згідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки порушення норм матеріального права та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_4 про визнання права користування АДРЕСА_1 і відмову в задоволенні зустрічного позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_4 про виселення з кімнат № 61 і № 62 в АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ВИРіШИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право користування житловими кімнатами №№ 60,61,62 в АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_4 про виселення з кімнат № 61 і № 62 в АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: