ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Міненкової Н.О.
– суддів: -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі: - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Дзержинськкого районного суду м. Харкова від 21 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» – про поновлення на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
26 вересня 2008 року позивачка ОСОБА_5 звернулась у суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, просила поновити ії на посаді ведучого менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб відділення №23 в Харківському головному регіональному управління ЗАТ КБ «Приватбанк», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2008 року по день поновлення на роботі, якій на день пред’явлення позову становить 2 031 грн. 08 коп.,
оскільки наказом № Є.НА.0.0.0.0.\17-756 від 27.08.2008 року незаконно звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України у зв’язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала, що згідно наказу від 25.07.1997 року була прийнята в Харківський філіал КБ «Приватбанк» на посаду головного бухгалтера Лозівського територіально-відокремленого без балансового відділення. Неодноразово переводилася на інші посади. З 27.09.2006 року переведена на посаду ведучого менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб відділення №23 в Харківському головному регіональному управлінні.
В наказі про звільнення вказано, що впродовж трьох місяців вона була неефективним співробітником. В травні 2008 року не виконала норматив залучення зарплатних карт, за що наказом від 8.07.2008 року було винесено догану. Наказом від 16.07.2008 року «Про підведення підсумків роботи спеціалістів по рознічному обслуговуванню фізичних осіб за травень 2008 року» було винесено повторну догану. Відмовилася від ознайомлення з наказом від 24.07.2008 року «Про виплату виробничої премії співробітників 20 та 53 груп преміювання та співробітникам корпоративного бізнесу за залучення зарплатних карт в червні 2008 року».
При цьому до застосування дисциплінарних стягнень керівництво філіалу не затребувало письмового пояснення, з наказами ознайомлено її не було. З 14 травня по 30 червня 2008 року вона була направлена керівництвом філії на ротацію в Малоданилівське відділення банку з окремим дорученням. Знаходячись в Малоданилівському відділенні не мала можливості займатися питаннями залучення зарплатних карт, оскільки у цьому відділенні не було повноважень по залученню зарплатних карт. З 16.07.2008 року по 11.08.2008 року знаходилася в черговій щорічній відпустці. Крім того ніякими посадовими інструкціями на неї не було покладено обов’язок залучення зарплатних карт, невиконання плану по яких послужило звільнення.
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що звільнення позивачки було законним та обґрунтованим, проведеним з додержанням вимог діючого законодавства про працю. З метою полегшення та вдосконалення документообігу у відповідності з вимогами чинного законодавства в ПАТ КБ «Приват банк» було проведено комплексну комп’ютеризацію системи діловодства та розроблено єдину індивідуальну програму діловодства, через яку складаються та доводяться до відома працівників всі акти управління, в тому числі накази. Всі документи, проведені через вказану комплексну програму, є обов’язковими для виконання всіма працівниками банку незалежно від структурної диференціації. Таким чином, представник відповідача вважає, що накази від 8.07.2008 року і від 16.07.2008 року про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді доган, були доведені до відома позивача через зазначену програму, а тому факт особистого не ознайомлення з цими наказами стався лише з вини самої ОСОБА_5
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. Вона поновлена на посаді ведучого менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб відділення №23 в Харківському головному регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2008 року по 29 серпня 2009 року в розмірі 34 948 грн. 32 коп.. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 судові витрати у вигляді судового збору розміром 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром 30 грн.
В апеляційний скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з роботи на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України було з порушенням вимог статті 148 КЗпП України.
Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 40, 149, 233 КЗпП України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудової договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен заждати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що позивачка працювала ведучим менеджером з банківського обслуговування фізичних осіб відділення №23 в Харківському головному регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк».
Наказом від 27.08.2008 року ОСОБА_5 звільнена з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України з посиланням на те, що у травні 2008 року вона не виконала норматив залучення зарплатних карт, за що наказом від 8.07.2008 року було винесено догану. Наказом від 16.07.2008 року «Про підведення підсумків роботи спеціалістів по рознічному обслуговуванню фізичних осіб за травень 2008 року» було винесено повторну догану. Відмовилася від ознайомлення з наказом від 24.07.2008 року «Про виплату виробничої премії співробітників 20 та 53 груп преміювання та співробітникам корпоративного бізнесу за залучення зарплатних карт в червні 2008 року».
Однак відповідачем не надано доказів , що від ОСОБА_5 було витребувано письмові пояснення до застосування дисциплінарних стягнень, що з наказами про дисциплінарні стягнення вона була повідомлена під розписку.
Представником відповідача наданий акт про відмову ОСОБА_5 від дачі пояснень від 09.07.2008 року. При цьому не є зрозумілим, до яких подій цей акт відноситься. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в період часу з 16.07.2008 року по 11.08.2008 року перебувала у відпустці. Наказ від 16.07.2008 року про накладення дисциплінарного стягнення було винесено під час перебування ОСОБА_5 у відпустці. Крім того як вбачається з наказу про звільнення, накази про застосування стягнень від 08.07.2008 року і від 16.07.2008 року були за одне й те ж порушення - не виконала норматив залучення зарплатних карт за травень 2008 року. Тоді як у травні 2008 року вона була у відрядженні з окремим дорученням та не могла фактично виконувати основну роботу. Функціональні обов’язки або посадова інструкція з зазначенням функціональних обов’язків ведучого менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб у відповідача відсутня.
При постановленні рішення суд першої інстанції правильно виходив із того що при звільненні позивача з роботи на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України були з порушені вимоги трудового законодавства.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.
Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня ії проголошення.
Головуючий:
Судді: