РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           27 жовтня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді                          - Малінської С.М.

        – суддів:        - Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:                  - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4  на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2010 року   по справі за позовом  Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про  розірвання кредитного договору та  звернення стягнення предмету іпотеки ,-

                                                         ВСТАНОВИЛА:

          29.07.2009 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся у суд з позовом до  ОСОБА_5, ОСОБА_4 про  розірвання кредитного договору та  звернення стягнення предмету іпотеки, зняти з реєстраційного обліку усіх осіб які зареєстровані в квартирі, виселити усіх мешканців з квартири АДРЕСА_1. .

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що  12 травня 2006 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір,  відповідно до якого відповідач  ОСОБА_5 отримав кошти в розмірі 65 000 доларів США на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 10.05.2021 року, зі сплатою відсотків 12% річних.

          В якості забезпечення виконання зобов’язань щодо погашення кредиту між позивачем та ОСОБА_5  було укладено іпотечний договір № 820\3-27\21\02-6\217 від 12.05.2006 року.

          Також 12.05.2006 року було підписано договір поруки між позивачем та ОСОБА_4, за яким згідно п.1.1. вона зобов’язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

          01.10.2008 року ОСОБА_5 повністю припинив сплачувати кредит та відсотки відповідно графіка. Внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63 946, 65 доларів США за курсом НБУ 1 долар США становить 7,70 грн., відповідно 519 081,34 грн., з яких 428 173,90 грн. –заборгованість за кредитом, 19 185,71 грн. – заборгованість за процентами, 26 676,73 грн. – пеня, 45 045 грн. штраф, а всього 519081,34 грн.

           26.02.2010 року позивач уточнив та змінив позовні вимоги. Просив стягнути з відповідачів солідарно  заборгованість у розмірі 699 404,69 грн., посилаючись на те, що за час розгляду справи Банком  донараховані відсотки за кредитними зобов’язаннями. В інший частині позовні вимоги просив залишити без розгляду.

             Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2010 року позов задоволений: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_4  на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 699 404,69 грн.. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача судові витраті 1 700 грн., та витрати на інформаційно - техничне забезпечення розгляду справи 30 грн.

              Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2010 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 20 травня 2010 року залишена без задоволення.

              В апеляційний скарзі ОСОБА_4   просить заочне рішення суду від 20 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення з неї суми заборгованості за кредитом. При цьому посилається на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Справу було розглянуто за її відсутності. Вона особисто не отримувала судових повісток. Відповідно до п.3.3.1 договору поруки від 12.05.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачами, банк зобов’язаний протягом одного дня після дати невиконання позичальником зобов’язань, направити їй як поручителю письмову вимогу. Однак банк умов договору не виконав, чим збільшив обсяг відповідальності поручителя щодо сплати штрафних санкцій . Що кредит надавався зі сплатою 12 % річних, надалі процентна ставка за користування кредитними коштами підвищена до 14 % річних. Таке підвищення процентної ставки не знайшло свого відображення та належної оцінки в оскаржуваному рішенні.

             Крім того посилається на те, що згідно до розрахунку станом на 03.02.2010 року  заборгованість складає у розмірі 64 709,29 доларів США. Курс НБУ станом на 03.02.2010 року становить 8,0004 грн. за 1 долар США, а на день ухвалення рішення суду , тобто на 20 травня 2010 року офіційній курс НБУ становив 7,9257 грн. за один долар США.  Оскільки уточнені позовні вимоги були заявлені в сумі 64 709,29 доларів США, то сума заборгованості складає не 699 404,69 грн. як стягнув суд, а  512 866,42 грн. на день ухвалення рішення суду.

               Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона   підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

  Задовольняючи позовні вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором, штрафу та пені ,- суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 порушив встановлений договором обов’язок повертати позику (кредит) частинами, прострочив повернення чергової частини, а відповідачка ОСОБА_4 поручилася за виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору, а тому відповідачі відповідають солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором.

          Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.509, 526, 530, 536, 611, 625, 1054  ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи   12 травня 2006 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір,  відповідно до якого відповідач  ОСОБА_5 отримав кошти в розмірі 65 000 доларів США на придбання квартири на строк до 10.05.2021 року, зі сплатою відсотків 12% річних.

             Також 12.05.2006 року було підписано договір поруки між позивачем та ОСОБА_4, за яким згідно п.1.1. вона зобов’язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

          01.10.2008 року ОСОБА_5 повністю припинив сплачувати кредит та відсотки відповідно графіка. Внаслідок чого утворилась заборгованість.

          Цю обставину апелянт не оскаржує.

          Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Статтею 1050 ЦК України передбачено що у разі порушення договору позичальником позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

            А тому суд першої інстанції правильно прийняв рішення про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені і штрафу з відповідачів в солідарному порядку.

            Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_4 не може бути підставою для скасування заочного рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 проживала разом зі своїм чоловіком  ОСОБА_5, якому вручались повістки на ім’я ОСОБА_4. Згідно до ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. А тому суд першої інстанції правильно прийняв судове рішення про залишення без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

              Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк протягом одного дня після невиконання позичальником зобов’язання не направив їй як поручителю письмову вимогу, є не обґрунтованим та таким, що спростовується копією повідомлення та розпискою про отримання по пошті повідомлення. З наданих документів вбачається, що 25.02.2009 року позивач направив ОСОБА_4 повідомлення про наявність заборгованості, ОСОБА_4 отримала особисто 04.03.2009 року таке повідомлення.

               Що стосується доводів апеляційної скарги в частині стягнення заборгованості в гривні по курсу доларів США на момент уточнення позовних вимог (26.02.2010 року), а не  на день ухвалення рішення суду, тобто на 20 травня 2010 року, то судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

               Суд стягнув з відповідачів заборгованість станом на 03.02.2010 року в розмірі 699 404,69 грн. з розрахунку 64 709,29 доларів США заборгованості за кредитом , що по курсу НБУ за 1 долар 8,0004 грн. (517 700,20 грн.) плюс штрафу і пені у сумі 181 704,48 грн.

                Однак на момент ухвалення рішення суду курс долара був зменшений. Курс НБУ складав 7, 9257 гривні за 1 долар. Заборгованість за кредитом у розмірі 64 709 доларів США складала вже не 517 700,20 грн. а 512 866,41 грн..  Цю суму заборгованості необхідно стягнути з відповідачів та плюс штрафу і пені у розмірі 181 704,48 грн., а всього 694 570,90 грн.

                А тому судова колегія вважає за необхідним змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнення з відповідачів до 694 570,90 грн.

                Посилання в апеляційній скарзі на те, що  кредит надавався зі сплатою 12 % річних, надалі процентна ставка за користування кредитними коштами підвищена до 14 % річних, -  є помилковим. Підвищення процентної ставки не знайшло свого відображення ні в позовної заяві ні в  розрахунку банку. Тобто процентна ставка за користування кредитом у даному випадку не збільшувалася.

                 Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

                Висновків суду першої інстанції вони  не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.1 ч.1 ст. 309,  313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

                                                                   ВИРІШИЛА:

                       апеляційну скаргу  ОСОБА_4 – задовольнити частково.

                Рішення Київського районного суду м. Харкова змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк до 694 570,90 грн.

                В інший частині рішення залишити без змін.

                Рішення  суду апеляційній інстанції   набирає  законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене     в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  20 днів з дня набрання ним законної сили.

                  Головуючий:

                   Судді: