Ухвала

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            24 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді:                           -Міненкової Н.О.

        – суддів:     -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на  рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від  14 червня 2010 року  по  справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про стягнення аліментів ,-

                                                          ВСТАНОВИЛА:

          12.02.2010 року   позивачка ОСОБА_5 звернулась у суд з позовом до відповідача  ОСОБА_6,  в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 500 грн. щомісячно.

          В обґрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що до 1998 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, вони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син досяг повноліття, проте є інвалідом другої групи і потребує профілактичного лікування. Вона не має змоги самостійно утримувати повнолітнього сина і тому, посилаючись на ст.ст. 88, 141 Сімейного кодексу України, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини – інваліда.

           Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не працює, не має доходу і сам користується матеріальною допомогою рідних. Своєму дорослому синові відповідач допомагає як може: щодня надає йому житло та їжу.

           Притягнутий до участі у справі як третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що його батько, відповідач, дійсно не працює, проте він кожного дня приходить до свого батька і той ніколи не відмовляє йому в харчуванні.

           Рішенням  Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 червня 2010 року позов залишений без задоволення.

           В апеляційний скарзі  ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та задовольнити її позов у повному обсязі. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

          Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення  ОСОБА_5,  дослідивши матеріали цивільної справи, вважає апеляційну скаргу  не обґрунтованою і такою, що не підлягає  задоволенню.

           Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задовольняючи позову ОСОБА_5 про стягнення аліментів суд виходив з того, що позивач не надала належних доказів того, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу у вигляді грошових сум.

          Судова колегія  погоджується з такими висновками суду, оскільки вони  відповідають зібраним у справі доказам, вимогам ст.ст. 10, 60 213 ЦПК України, ст.ст. 88, 198 Сімейного кодексу України.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у  шлюбі та мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій є інвалідом 2 групи. За станом здоров’я йому дозволено легка підсобна праця.

           ОСОБА_7 працює на підприємстві вантажником за сумісництвом і навчається в ліцеї.

            Згідно до ст. 88 СК України право на утримання виникає за умови, що дитина-інвалід потребує постійного стороннього догляду. Ця обставина має бути підтверджена відповідним документом закладу охорони здоров’я.

             Згідно до ст. 198 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

              Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

              Позивачка підтвердила той факт, що відповідач не працює. Доказів того, що син відноситься до непрацездатних осіб, зазначених у статті 198 СК України та того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, позивачка  суду не надала.

              А тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

              Доводи, викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм надана відповідна оцінка.

             Інші доводи викладені в апеляційні скарзі є не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

             Судова колегія вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

             Керуючись ст.ст.303, 304, 308,  313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила :

             апеляційну скаргу  ОСОБА_5 – відхилити.

             Рішення  Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 червня 2010 року  залишити без змін.

             Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення,  та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів  з дня її проголошення.  

              Головуючий:

               Судді: