РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Міненкової Н.О.
– суддів: -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,
при секретарі: - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи СПДФО ОСОБА_6, АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» про стягнення грошової суми ,-
ВСТАНОВИЛА:
26 січня 2009 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову суму 4 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день звернення у суд становить 30 800 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав. Що 22 вересня 2008 року між ним, як покупцем та відповідачем ОСОБА_5, як продавцем, та СПДФО ОСОБА_6, як представником АН «Імперіал», було укладено договір про наміри з угодою про завдаток. Предметом цього договору є взяття на себе зобов’язань продавцем та покупцем підготувати всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_5, але перебуває під обтяженням. Відповідно до умов договору про наміри, сторони повинні були не пізніше 17-00 години 21.10.2008 року укласти договір купівлі-продажу. 27.09.2008 року було підписано доповнення до договору про наміри з угодою про завдаток. Відповідно до якого, покупець передає продавцю грошову суму, яка є завдатком в розмірі, еквівалентному 2 000 доларів США, який входить в рахунок вартості квартири. Згідно доповнення до договору від 20.10.2008 року укласти договір купівлі-продажу не пізніше 21.11.2008 року. Станом на 18.11.2008 року об’єкт нерухомості знаходився під обтяженням-іпотека. Іпотекодержателем був АКБ СР «Укрсоцбанк». Вказана обставина унеможливлювала укладення договору про відчуження. Він про це повідомив ОСОБА_5 та АН «Імперіал». 21.11.2008 року продавець для укладення договору не з’явився, повідомлень відносно виконання договору від 22.09.2008 року покупцю не направив. Таким чином, порушення зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу сталося з вини відповідача. Посилаючись на ст. 571 ЦК України, позивач просив повернути йому завдаток сумі, еквівалентній 2 000 доларів США та додатково виплатити йому грошову суму в розмірі задатку.
Відповідач ОСОБА_5 вимоги позивача не визнала та заперечувала проти їх задоволення. Свої заперечення мотивувала тим, що 24.12.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та нею було укладено договір кредиту. В якості забезпечення виконання зобов’язань за договором, між ними було укладено іпотечний договір, відповідно до якого вона передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Харкові. У зв’язку з тим, що виникли труднощі в обслуговування договору кредиту, банком була дана згода на продаж нерухомого майна та внесення грошових коштів. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 мав намір придбати вказану квартиру, після відповідних домовленостей між сторонами, було укладено договір про наміри з угодою про завдаток від 22.09.2008 року. ОСОБА_4 було відомо, що квартира перебуває під іпотекою, а тому, для її виведення з іпотеки, він повинен передати продавцеві для подальшого погашення суми кредиту грошові кошти, які становлять вартість цього нерухомого майна. Через те, що у покупця в наявності такої грошової суми не було, йому необхідний був час для отримання грошових коштів. В день домовленості щодо зустрічі з метою подальшого укладення договору купівлі-продажу вона – відповідач зі своїм чоловіком, представником агентства нерухомості «Імперіал» близько 17-00 години прибули на місце зустрічі на вул. Новгородська, 11. Не дочекавшись ОСОБА_4, стали йому телефонувати. На телефонні дзвінки останній не відповідав, через що вони зробили висновок, що у ОСОБА_4 відсутні грошові кошти для придбання квартири. Таким чином вважає, що невиконання зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу сталося з вини ОСОБА_4, а тому завдаток, переданий ним відповідачці, залишається у неї.
В процесі розгляду справи представник позивача змінив свою позицію та просив суд стягнути з відповідача грошову суму, еквівалентну 2 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 15 720 грн.. Додатково пояснив, що внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати з договору купівлі-продажу квартири. Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, передана відповідачу сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційний скарзі позивач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення яким задовольнити його позов.
Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанці.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що сума переданих позивачем відповідачу коштів є завдатком і порушення зобов’язання сталося з вини позивача ОСОБА_4, а тому завдаток переданий ним відповідачу, згідно до ст. 571 ЦК України залишається у відповідача.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір про наміри з угодою про завдаток, який не був посвідчений нотаріально. Предметом цього договору є взяття на себе зобов’язань продавцем та покупцем підготувати всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_5, але перебуває під обтяженням. Іпотекодержателем був АКБ СР «Укрсоцбанк». Вказана обставина унеможливлювала укладення договору про відчуження. Відповідно до умов договору про наміри, сторони повинні були не пізніше 17-00 години 21.10.2008 року укласти договір купівлі-продажу. 27.09.2008 року було підписано доповнення до договору про наміри з угодою про завдаток. Відповідно до якого, покупець передає продавцю грошову суму, яка є завдатком в розмірі, еквівалентному 2 000 доларів США, який входить в рахунок вартості квартири. Згідно доповнення до договору від 20.10.2008 року укласти договір купівлі-продажу не пізніше 21.11.2008 року. Станом на 18.11.2008 року об’єкт нерухомості знаходився під обтяженням-іпотека. Таким чином, умови договору з моменту його підписання не породжували для позивача та відповідача взаємних прав та обов’язків, окрім фіксації факту передання конкретної суми в рахунок часткової оплати за договором купівлі-продажу квартири, який планувалося укласти через певний проміжок часу з дотриманням вимог законодавства: нотаріальна форма та державна реєстрація згідно до ст. 657 ЦК України.
Застосоване в тексті вказаного договору слово «завдаток» не містить того змістовного навантаження, що має термін «завдатком» в юридичному значенні.
Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що підписання позивачем та відповідачем договору з самого початку не створювало правовідносин завдатку. Це означає, що передана позивачем грошова сума є авансом.
Частиною 1 ст. 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.
Наявний в матеріалах справи не посвідчений нотаріально договір про отримання відповідачем завдатку і про наміри з угодою про завдаток, предметом якого є взяття на себе зобов’язань продавцем та покупцем підготувати всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості, - не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов’язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу квартири.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума переданих позивачем відповідачу коштів є завдатком.
Згідно з ч.2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, передана відповідачу ОСОБА_5 сума 15 720 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США згідно офіційного курсу гривні до долара встановленого НБУ на момент ухвалення рішення, - є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.
Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, згідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню і ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 15 720 грн. авансу.
Згідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідач на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
вирішила :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 липня 2010 року – скасувати та й ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 15 720 грн. авансу та судові витрати у справі: 157 грн. 20 коп. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: