Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді - Малінської С.М.
– суддів: - Ларенка В.І.
- Гальянової І.Г.,
при секретарі: - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 22 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа Харківське ГРУ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та зобов’язання здійснити зниження відсотків відповідно договору ,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року позивач ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом до відповідача закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та зобов’язання здійснити зниження відсотків відповідно договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05.09.2007 року між ними було укладено кредитну угоду про надання кредиту у розмірі 109 460,40 грн., з виплатою відсотків за його користування в розмірі 1,34 % на місяць. В лютому 2009 року під час сплати червового платежу касиром банку позивачу було повідомлено про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеною кредитною угодою до 27% річних. Відповідач в порушення п. 2.3.1 кредитного договору не повідомив позивача про підвищення процентної ставки, не були надіслані графіки погашення кредиту, відсотки і винагороди, розраховані з урахуванням нової процентної ставки. Тому за таких обставин нова збільшена відсоткова ставка не може вступити в законну силу. Окрім того з 9 січня 2009 року вступила в дію стаття 1056-1 Цивільного кодексу України, частина з якої вказує на те, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, з дати набрання чинності зазначеною норми відповідач не має права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентних ставок, встановлених кредитною угодою від 5 вересня 2007 року, тому просить визнати незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та зобов’язати відповідача здійснити зниження відсотків відповідно до умов договору.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 2.3.1 Кредитного договору від 05.09.2007 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Постановою Правління НБУ від 21 квітня 2008 року було збільшено облікову ставку НБУ до рівня 12 % річних з 30 квітня 2008 року. Таким чином у банку виникло право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. 31грудня 2008року банком було підвищено процентні ставки по всіх укладених кредитних договорах, в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_4. 8 січня 2009 року позивачу був направлений лист щодо підвищення відсоткової ставки. Вважає, що посилання позивача на ч.3 ст. 1056-1 ЦК України є безпідставним, тому що рішення про зміну процентної ставки винесено 31 грудня 2008 року, а вказана стаття ЦК України набрала чинності 10січня 2009 року, тобто пізнє.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 22 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Суд визнав незаконними дії закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки за користування кредитним договором від 5 вересня 2007 року до 27%, укладеного між ОСОБА_4 та банком. Банк зобов’язаний здійснити зниження відсотків за користування кредитом до 1,34 % щомісячно починаючи з 1 березня 2009 року.
В апеляційний скарзі представник ЗАТ комерційного банку «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Наводить ті ж доводи що і в судовому засіданні суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та зобов’язання здійснити зниження відсотків відповідно договору ,- суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів про виконання свого обов’язку про належне повідомлення позивача про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом.
Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.627, 651, 652 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_4 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» 05.09.2007 року було укладено кредитну угоду про надання кредиту у розмірі 109 460,40 грн., з виплатою відсотків за його користування в розмірі 1,34 % на місяць. В лютому 2009 року під час сплати червового платежу касиром банку позивачу було повідомлено про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеною кредитною угодою до 27% річних.
Пунктом 2.3.1 договору передбачає право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина перша статті 652 ЦК України встановлює також, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Відповідно до п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дня її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
31грудня 2008 року банком було підвищено процентні ставки по всіх укладених кредитних договорах, в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_4.
Однак при цьому відповідач в порушення п. 2.3.1 кредитного договору не повідомив позивача про підвищення процентної ставки.
А тому суд першої інстанції правильно прийняв рішення про визнання незаконними дії відповідача щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банком позивач був повідомлений про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом, про що 8 січня 2009 року позивачу був по пошті направлений лист, не може бути підставою вважати, що дійсно позивач був повідомлений про зміну відсоткової ставки, виходячи з наступного. Матеріали справи містять копію реєстру згрупованих поштових відправлень ЗАТ КБ «ПриватБанк» № 1078 від 8 січня 2009 року, згідно якого під № 29 значиться – призвіще ОСОБА_4 та його адреса: 61000, Харківська хутори, тоді як відповідно до укладеного договору від 5 вересня 2007 року юридична адреса позичальника вказана зовсім інша: АДРЕСА_1. Окрім того з зазначеного реєстру не можливо з’ясувати, що саме надіслав банк позивачу, листа про підвищення процентної ставки або щось інше.
Суд першої інстанції надав правильну оцінку цієї обставині та й правильно прийняв рішення про те, що відповідачем не надано доказів щодо повідомлення позивача про підвищення процентної ставки.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.
Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 22 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційній інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: