Рішення

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           24 листопада 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді                         -Міненкової Н.О.

        – суддів:     -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4

про стягнення аліментів,-

                                                       ВСТАНОВИЛА:

             11.05.2010 року  позивачка ОСОБА_5 звернулась у суд з  вказаним позовом, якій уточнила 04.06.2010 року та просила визначити розмір аліментів для стягнення з відповідача на утримання доньки в розмірі 1\6 частині від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

              В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала,  що згідно постанови Борівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2001 року відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1\4 частині всіх видів доходів щомісячно до повноліття доньки.

              До січня 2010 року відповідач частково виплачував аліменти, але з січня 2010 року зовсім перестав перераховувати гроші на утримання доньки.

               Позивачка просила визначити розмір аліментів на утримання доньки в розмірі 1\6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

               Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково, пояснив, що рішенням суду від 28.01.2002 року розмір аліментів зменшений до 1\6 частині  всіх видів доходів щомісячно до повноліття доньки, на підставі того, що він платить також аліменти третьої особі – ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згоден сплачувати аліменти в розмірі 1\6 частині усіх видів заробітку.

              Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 16.06.2010 року позов задоволений, суд вирішив проводити стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 у розмірі 1\6 частині від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею 18-річного віку. Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати за юридичну допомогу в розмірі 200 грн.

          В апеляційний скарзі відповідач ОСОБА_4   просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права.

         При цьому посилається на те, що згідно до рішення Борівського районного суду Харківської області від 28.01.2002 року він вже зобов’язаний сплачувати позивачці аліменти у розмірі 1\6 частині усіх видів заробітку. Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду у разі зміни матеріального стану або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них. У нього не змінювався ні його  матеріальний ні сімейний стан  . Дійсно, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України ( не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).  

           Однак при цьому суд не звернув уваги на те, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Судом також стягнено з нього неправомірно судові витрати.

           Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона  підлягає задоволенню з таких підстав.

           Як вбачається з матеріалів справи, постановою Борівського районного суду Харківської області від 10.12.2001 року з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнути аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку що місячно.

           Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 28.01.2002 року розмір аліментів зменшено до 1\6 частині. Рішення суду не скасовано. Відповідач сплачує аліменти.

           Не дивлячись на те, що вже е рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1\6 частині від усіх видів заробітку щомісячно, суд своїм рішенням від 16 червня 2010 року знову стягнув з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1\6 частині усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

            Частиною 2 статті 182 СК України, яка діяла на час розгляду справи,  передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

             Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

            Суд першої інстанції на це уваги не звернув та й помилково прийняв рішення про визначення розміру аліментів в тому ж розмірі, який був раніше визначений рішенням суду,   але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто переглянув постановлено раніше рішення про стягнення аліментів, та визначив мінімальний розмір аліментів. Тоді  як зміна  законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

            Судова колегія вважає, що дані висновки суду є помилковими, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а це згідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення  суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, якім відмовити в задоволенні позову.  

            Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

                                                                          вирішила:

             апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.                      

  Рішення Борівського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року скасувати.

  В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

  Рішення набирає  законної сили з моменту його проголошення , та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів  з дня набрання ним законної сили.

              Головуючий:

              Судді: