Справа № 344/16777/24

Провадження № 2/344/4010/24

У Х В А Л А

18 вересня 2024 року                                                                               м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., ознайомившись із заявою представника ОСОБА_1 адвоката Михайлюка Н.М. про забезпечення позову за матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна, -    

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та поділ спільного майна подружжя.

Разом із позовною заявою представником ОСОБА_1 подано  заяву про забезпечення позову, в якій представник просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 ((РНОКПП) НОМЕР_1 ) :

- Земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;

- Автомобіля державний номер НОМЕР_3 , марки JEEP COMPASS, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , білого кольору;

- Автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_5 За  53556,40 грн, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1248 (згідно п. 12 вантажно-митної  декларації ІМ 40 ДЕ №206050000/2014/);

- Автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об`ємом двигуна 1360;

В обгрунтування заяви представник посилається на те, що впродовж більше десяти років сторони проживали однією сім`єю, перебуваючи в шлюбних відносинах як чоловік та дружина. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_6 .

Зазначає, що у період перебування у шлюбі було придбано за договором купівлі- продажу земельної ділянки від 30.11.2023 року за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, за ціною 213976,68 грн.

Також у фактичному шлюбі куплено автомобіль за датою реєстрації 29.10.2022 року, державний номер НОМЕР_3 , марки JEEP COMPASS, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , білого кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .

Як зазначено у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 відомо, що ОСОБА_2 приховав від неї купівлю для продажу ще двох транспортних засобів, так як сім`я користувалась завжди транспортним засобом JEEP COMPASS НОМЕР_3 , а саме:

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_5 За 53556,40 грн, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1248 (згідно п. 12 вантажно-митної декларації ІМ 40 ДЕ №206050000/2014/)

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об`ємом двигуна 1360.

Після припинення шлюбних відносин сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вищезазначеної земельної ділянки та транспортних засобів.

Також, на думку заявника, ОСОБА_2 має реальну можливість відчужити спірне майно, що є предметом позову, на користь будь-якої особи, чи вчинення відносно нього будь-яких інших правочинів, що свідчитиме про неможливість або ж утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене по даній справі на користь позивача.

Вказує, що при останній суперечці між сторонами, яка мала місце 25.08.2024 року ОСОБА_2 повідомив позивачці, що все майно, яке ними набуто за час спільного проживання однією сім`єю зареєстрованого на нього, і він має бажання здійснити його відчуження на користь третіх осіб, після чого вже ніхто і ніщо не зможе вчинити щодо повернення такого майна, а отримані кошти він використає на особисті потреби.

Отже, на думку заявника, відповідач будь-яким способом уникає вирішення спірного питання та розраховує відчужити спірне майно та привласнити собі кошти за її реалізацію, позбавивиши позивача та двох їх спільних дітей, які проживають з позивачем, майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та придбавалось ними під час шлюбу за спільні кошти.

У зв`язку з наведеним сторона позивача просить вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального  технічного засобу.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, ціну позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та вимоги чинного законодавства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту позовних вимог в даній цивільній справі, позивач просить    встановити факт спільного проживання та  поділити спільне майно.

В заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на  рухоме та нерухоме майно та заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- Земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;

- Автомобіля державний номер НОМЕР_3 , марки JEEP COMPASS, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , білого кольору;

- Автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_5 За  53556,40 грн, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1248 (згідно п. 12 вантажно-митної  декларації ІМ 40 ДЕ №206050000/2014/);

- Автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об`ємом двигуна 1360) –

до набрання  рішеннням в даній справі законної сили.

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено можливість відповідача за позовом  відчуження спільного майна подружжя.

При цьому належних доказів на підтвердження даних обставин заявником не наведено те не надано, окрім висловлення суб`єктивних припущень.

Так, зміст норми пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачає такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 149-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Михайлюка Н.М. про забезпечення позову за матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна, -     відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                              Домбровська Г.В.