Справа № 344/4427/18

Провадження № 1-в/344/317/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: ОСОБА_2

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_3,

прокурора ОСОБА_4,

представника органу пробації ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду подання начальника Івано-Франківського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_6. про приведення вироку Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року щодо ОСОБА_1 у відповідність до ЗУ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

Начальник Івано-Франківського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" в Івано-Франківській області звернулася в суд з поданням про приведення вироку Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року щодо ОСОБА_1 у відповідність до ЗУ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року, мотивуючи тим, що з 09.08.2024 року викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 51 КУпАП. ОСОБА_1 вироком Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року засуджений за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки. ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна: 01.04.2017 року на суму 819,00 грн. (ч.3 ст. 185 КК України); 25.12.2017 року на суму 836,00 грн.(ч.2 ст. 185 КК України); 19.01.2018 року на суму 354,00 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 05.02.2018 року на суму 882,00 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 11.05.2018 року на суму 761,00 грн. (ч.3 ст. 185 КК України); 12.06.2018 року на суму 551,31 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 26.12.2020 року на суму 249,98 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 18.02.2021 року на суму 310,80 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); закінчений замах на таємне викраденого чужого майна: 02.02.2021 року на суму 239,92 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України); 05.02.2021 року на суму 119,00 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України); 22.03.2021 року на суму 254,90 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України), а тому в цій частині він підлягає звільненню від призначеного судом покарання. Окрім цього, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна: 03.02.2018 року на суму 7 978 грн. (ч.2 ст. 185 КК України) та 04.09.2018 року на суму 2 219,63 грн. (ч.2 ст. 185 КК України), що на момент вчинення перевищувало два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Таким чином, з метою вирішення питання правильності виконання вироку, із посиланням на Закон України №3886-IX від 18.07.2024 та ч.2 ст.74 КК України, вважає, що засуджений ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування покарання за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, у зв`язку із декриміналізацією вчинених ним діянь, які завдали матеріальної шкоди на суму меншу, ніж 2 неоподатковуваних мінімума доходів громадян, встановлених на 2017, 2018, 2020 та 2021 роки.

Представник органу пробації в судовому засіданні подання підтримала та просила його задоволити.

Прокурор не заперечила щодо задоволення даного подання.

Засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду подання не поступало.

Керуючись ч.5 ст.539 КПК України, суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності засудженого.

Суд, беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи засудженого, вважає, що подання слід задоволити.

Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно дочастини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів подання та встановлено під час судового розгляду, вироком Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 та ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст.76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до зазначеного вироку, ОСОБА_1 , вчинив таємне викрадення чужого майна: 01.04.2017 року на суму 819,00 грн. (ч.3 ст. 185 КК України); 25.12.2017 року на суму 836,00 грн.(ч.2 ст. 185 КК України); 19.01.2018 року на суму 354,00 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 03.02.2018 року на суму 7 978 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 05.02.2018 року на суму 882,00 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 11.05.2018 року на суму 761,00 грн. (ч.3 ст. 185 КК України); 12.06.2018 року на суму 551,31 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 04.09.2018 року на суму 2 219,63 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 26.12.2020 року на суму 249,98 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); 18.02.2021 року на суму 310,80 грн. (ч.2 ст. 185 КК України); закінчений замах на таємне викраденого чужого майна: 02.02.2021 року на суму 239,92 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України); 05.02.2021 року на суму 119,00 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України); 22.03.2021 року на суму 254,90 грн. (ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України).

На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_1 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КупАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Положеннями ст.185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України №1449-VI від 04.06.2009, чинній на час вчинення ОСОБА_1 інкримінованих діянь, згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто: станом на 01.01.2017 року - 160 грн.: станом на 01.01.2018 року - 176 грн. 20 коп.; станом на 01.01.2020 року - 210 грн. 20 коп.; станом на 01.01.2021 року - 227 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані суми, то наставала кримінальна відповідальність.

З 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).

Згідно із ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст.4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна: у 2017 році вартістю до 1 600,00 грн.; у 2018 році вартістю до 1 762,00 грн.; у 2020 році вартістю до 2 102 грн.; у 2021 році вартістю до 2 270,00 грн., на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_1 діяння (01.04.2017 року, 25.12.2017 року, 19.01.2018 року, 05.02.2018 року, 11.05.2018 року, 12.06.2018 року, 26.12.2020 року, 18.02.2021 року, 02.02.2021 року, 05.02.2021 року, 22.03.2021 року), кваліфікувалися б за ч.1 ст.51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад зазначені суми - за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою) - за відповідною частиною статті 185 КК України.

Відповідно до часу, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_1 діяння згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року, станом на час вчинення кримінальних правопорушень 01.04.2017 року, 25.12.2017 року, 19.01.2018 року, 03.02.2018 року, 05.02.2018 року, 11.05.2018 року, 12.06.2018 року, 04.09.2018 року, 26.12.2020 року, 18.02.2021 року, 02.02.2021 року, 05.02.2021 року, 22.03.2021 року, із врахуванням зазначених змін, поріг кримінальної відповідальності за таємне викрадення чужого майна настає за крадіжки вартістю понад 1 600,00 грн. (2017 рік); 1 762,00 грн. (2018 рік); 2 102 грн. (2020 рік); 2 270,00 грн. (2021 рік).

Враховуючи вищенаведене, оскільки згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні:

- кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, якими завдано шкоду: 25.12.2017 року на суму 836,00 грн.; 19.01.2018 року на суму 354,00 грн.; 05.02.2018 року на суму 882,00 грн.; 12.06.2018 року на суму 551,31 грн. 26.12.2020 року на суму 249,98 грн.; 18.02.2021 року на суму 310,80 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, якими завдано шкоду: 01.04.2017 року на суму 819,00 грн.; 11.05.2018 року на суму 761,00 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст.185 КК України, якими попереджено спричинення матеріальної шкоди: 02.02.2021 року на суму 239,92 грн.; 05.02.2021 року на суму 119,00 грн.; 22.03.2021 року на суму 254,90 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.;

- а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, якими завдано шкоду: 03.02.2018 року на суму 7 978 грн.; 04.09.2018 року на суму 2 219,63 грн., суд вважає, що наявні підстави для приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024.

Зокрема, ОСОБА_1 слід вважати засудженим вироком Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року за ч. 2 ст.185 КК України із призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки. Звільнити засудженого ОСОБА_1 , в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України, вироком Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року, у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Івано-Франківського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" в Івано-Франківській області ОСОБА_6. - задоволити.

Привести у відповідність чинному законодавству вирок Івано-Франківського міського суду від 13.12.2021 року у справі №344/4427/18, провадження №1-кп/344/46/21.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.2 ст.185 КК України із призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

Відповідно до ст.76 КК України, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 , в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_2