ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 вересня 2024 року           справа №200/1827/24

м. Дніпро

Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Блохін А.А., розглянув апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 200/1827/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-  

                                                    ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 200/1827/24.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, однак через несплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто, введенням воєнного стану, відсутність фінансування сплати судового збору під час подання апеляційної скарги вперше, вжиття заходів для сплати судового збору та невідкладне подання апеляційної скарги повторно невідкладно після сплати судового збору..

Проте, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання виходячи з наступного.

З додатків апеляційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення суду прийнято судом першої інстанції 09 травня 2024 року.

З апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції відповідач звернувся 02 вересня 2024 року.

Відповідно до відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», оскаржуване рішення суду від 09 травня 2024 року, що прийнято в адміністративній справі № 200/1827/24, отримано скаржником в його особистому кабінеті 10.05.2024 року о 21:05 год..

Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення, встановленого КАС України.

Надаючи оцінку наведеним доводам, які на думку апелянта свідчать про поважність причин пропуску строку, суд виходить з такого.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд враховує, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, від 15 серпня 2022 року № 2500, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року, у суду також наявне право на визначення процесуальних строків.

Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для реалізації права на оскарження судових рішень є суто суб`єктивною перешкодою, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року(справа № 320/3537/19, № 640/14960/20), від 27 вересня 2022 року (справа № 500/8835/21), постанові від 27 вересня 2022 року (справа № 500/8835/21).

Судом встановлено, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, однак через несплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто 06.06.2024 року, вдруге апелянт звернувся 02.09.2024 року.

Представник відповідача зазначає, що поважною причиною пропуску строку також є недостатність та несвоєчасність фінансування з Державного бюджету, оскільки в умовах воєнного стану за рахунок коштів резервного бюджету здійснюються видатки Міністерству оборони, міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України тощо.

Натомість клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не містить відомостей та доказів неможливості вжиття таких заходів упродовж всього часу з початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 09 травня 2024 року.

З цього приводу слід зазначити, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому вказані обставинними не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинні ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Суд вважає, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Щодо повернення первинної апеляційної скарги, у зв`язку із несплатою судового збору слід зазначити, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Апеляційний суд, залишаючи без руху первинну апеляційну скаргу, вказав на спосіб усунення її недоліку шляхом надання документу про сплату судового збору, що не було виконано у встановлений судом строк.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 825/1378/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 813/258/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 804/3200/18, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року справі № 640/3393/19 та в силу приписів частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України і частини 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення даного процесуального питання.

Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.За приписами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних підстав його пропуску, якщо такі є та наданням доказів на їх підтвердження.

Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і заявнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч.2, 5 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За приписами частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                         УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження – відмовити.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 200/1827/24 - залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги – десять днів з моменту отримання ухвали.

Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:                                                                                А.А. Блохін