625/252/24

Провадження № 3-зв/625/1/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. с. Різуненкове

Суддя  Коломацького районного суду Харківської області Скляренко М.О., розглянувши заявупро самовідвід судді Коломацького районного суду Харківської області Лосєва Д.К. у справі №625/252/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

17 вересня 2024 року до Коломацького районного суду Харківської області після доопрацювання надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В цей же день до суду надійшов ще один матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 KУпAП.

Зі змісту протоколів автоматизованого розподілу судових справ між суддями, датованих 17 вересня 2024 року, вбачається, що для розгляду вказаних справ Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою визначено суддю Коломацького районного суду Харківської області Лосєва Д.К.

Постановою судді Коломацького районного суду Харківської області Лосєва Д.К., винесеною 17 вересня 2024 року, справи №625/252/24 (провадження №3/625/116/24) та за №625/275/24 (провадження №3/625/117/24) об`єднані в одне провадження і справі присвоєно номер 625/252/24 (провадження №3/625/116/24).

3 огляду на те, що при підготовці до розгляду справи з`ясувалося, що потерпілою у вищевказаній справі є ОСОБА_3 , яка працює в Коломацькому районному суді Харківської області на посаді помічника судді цього ж суду ОСОБА_4 , і на неї відповідним наказом керівника апарату суду покладено виконання обов`язків додаткового помічника судді Коломацького районного суду Харківської області Лосєва Д.К., з метою забезпечення умов, за яких у будь-якої особи не виникали б сумніви у безсторонності та неупередженості суду, 18 вересня 2024 року суддею Коломацького районного суду Харківської області Лосєвим Д.К. заявлено самовідвід у цій справі.

Будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви судді про самовідвід Михайліченко Ю.С. та суддя, яким заявлено самовідвід, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду заяви до суду не подавали.

Позаяк неявка у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід судді учасників такого розгляду не перешкоджає вирішенню питання про самовідвід, заявлений суддею Коломацького районного суду Харківської області Лосєвим Д.К., відповідна заява розглянута за їх відсутності.

Дослідивши зміст  заяви про  самовідвід судді та долучених до неї відповідних копій наказів доходжу наступного.

Так, питання щодо наявності у осіб, які беруть участь у справах про адміністративне правопорушення, права на заявлення відводу судді, органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративне правопорушення, підстав та порядку подання і розгляду заяви про відвід (самовідвід) чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульоване.

Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод інститут відводу та самовідводу є гарантією справедливого розгляду кожної судової справи.

У пункті 132 рішення ЄСПЛ у справі «Гарабін проти Словаччини» (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

Оскільки КУпАП не врегульовані питання щодо підстав, порядку подання та розгляду заяв про відвід (самовідвід) судді, існує необхідність у застосуванні принципу аналогії найбільш близької до адміністративної галузі - кримінального процесуального права України. З огляду на це при вирішенні питання щодо порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді, уповноваженого розглядати справи про адміністративне правопорушення, слід керуватися нормами КПК України.

Як визначено в ст.126 Конституції України, незалежність i недоторканість судді гарантується Конституцією i законами України. Вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до §1 статті 6 Конвенціі про захист прав людини i основоположних свобод кожен мас право на справедливий суд, яке полягає, зокрема, у забезпеченні розгляду справи незалежним i безстороннім судом, що також закріплено i національним законодавством.

Зокрема, в ст. 21 KПK України законодавець закріпив норму, згідно якої кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним i неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Одним із способів забезпечення та гарантування незалежності i безсторонності судового розгляду є інститут відводу, який полягає у тому, що кожна із сторін кримінального провадження за наявності для того визначених законом підстав має право заявити відвід або самовідвід.

Згідно імперативних приписів, закріплених уч.ч.1-3 ст.80 KПK України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 KПK України, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, як під час досудового розслідування, так i під час судового провадження.

Однією з підстав, що виключає участь судді у кримінальному провадженні,визначеною п. 4 ч.1ст. 75 KПK України, с наявність будь-яких інших обставин, яківикликають сумніву неупередженості судді.

При цьому, з врахуванням відсутності законодавчо визначених критеріїв обґрунтованості таких сумнівів, що пов`язується із можливим виникненням у кожному окремому кримінальному провадженні в залежності від певних об`єктивно існуючих обставин, поведінки судді, його переконань, інших чинників, при розгляді відповідної заяви про відвід, слід зазначити, що такі критерії в певній мірі закріплені Бангалорськими принципами поведінки судді від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, а також Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з`їздом суддів України від 22 лютого 2013 року.

Так, ст. 10 та ст. 15 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Згідно пункту 1.3 Бангалорських принципів суддя повинен не тільки виключати будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робити це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.

Пунктом 2.5. Бангалорських принципів закріплене правило, за яким суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Аналізуючи вищевказані закріплені правила можна зробити висновок, що виникнення сумніву у неупередженості судді не завжди пов`язується із якимись реально існуючими порушеннями, допущеними суддею, і для констатації того факту, що суддя не може брати участі у кримінальному провадженні та його відводу із цієї підстави іноді достатньо самого факту виникнення сумніву у неупередженості судді як в учасника кримінального провадження, так і у сторонньої особи.

Крім цього, критерії незалежності та об`єктивності суду, а також сумніви в безсторонності суду, як підстава для відводу судді, неодноразово були предметом розгляду Європейським судом з прав людини, який у відповідних рішеннях, ухвалених у справах «Моріс проти Франції» (Morice vs France №29369/10, п.73),«Паунович проти Сербії» Paunovic vs Serbia №54574/04, п.35), зазначив, що у разі виникнення сумнівів у відсутності неупередженості судді, його безсторонність слід оцінити за суб`єктивним і об`єктивним критеріями, зауваживши, що за суб`єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, а об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості.

Також, Європейський суд з прав людини відповідними рішеннями у справах «Паунович проти Сербії» (Paunovic vs Serbia № 54574/07), «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein vs Switzerland № 33958/96), «Томан проти Швейцарії» (Thomann vs Switzerland № 33/1995/539/624) з приводу об`єктивного критерію звернув увагу на необхідність встановлення, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

Слід зазначити, що вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. У зв`язку з цим, як зазначив Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Де Куббер проти Бельгії» (Cubber vs Belgium, № 9186/80 п. 26), «Мікаллеф проти Мальти» (Micallef vs Malta № 17056/06 п. 98), «Волков проти України» (Volkov vs Ukraine № 21722/11, п. 106), «Денисов проти України» (Denisov vs Ukraine № 76639/11 п. 63), необхідно мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, "справедливість повинна бути не тільки справедливою, вона також повинна бачитися такою".

За правилами, визначеними ст. ст. 80, 81 КПК України, за наявності підстав передбачених статтям 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід, розгляд якого здійснюється іншим суддею цього ж суду, визначених Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою.

Як з`ясовано під час розгляду заявленого самовідводу ОСОБА_3 , яка є потерпілою у вищевказаній справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП, працює в Коломацькому районному суді Харківської області на посаді помічника судді цього ж суду ОСОБА_4 і на неї відповідним наказом керівника апарату суду покладено тимчасове виконання обов`язків додаткового помічника судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_5 .

Існування вищевказаних фактів, які констатовані у заяві про самовідвід і повністю підтверджені під час вирішення питання про самовідвід судді, вважаю достатніми для виникнення у сторонньої особи обґрунтованого сумніву в неупередженості судді, а тому самовідвід, заявлений суддею Коломацького районного суду Харківської області Лосєвим Д.К. у справі №625/252/24 про притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованим і таким, що доцільно задовольнити.

Керуючись вимогами ст. ст. 75, 76, 80, 81, 369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Заявусудді Коломацького районного суду Харківської області Лосєва Д.К. про самовідвід, заявлену справі №625/252/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП, задовольнити.

Матеріали справи №625/252/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП, передати до канцелярії Коломацького районного суду Харківської області для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                          М.О. Скляренко