У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів Прокопенка О.Б. та Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 02 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на судове рішення щодо ОСОБА_5,
встановила:
вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2009 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,
засуджено за: ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладенням ряду обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію» ОСОБА_5 звільнено від покарання.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_5 визнана винною в тому, що вона 18 травня 2007 року, за попередньою змовою з ОСОБА_6, використовуючи отриманий за невстановлених слідством обставин бланк довідки про одержання середньої заробітної плати з відтиском печатки КП «Обласна база спецмедпостачання», внесла до цієї довідки неправдиві відомості про отримання нею заробітної плати на вказаному підприємстві за період з листопада 2006 року по квітень 2007 року. Дану довідку засуджена подала до кредитного відділу відділення «Сведбанк», розташованого на вул. М. Бердичівська, 4 в м. Житомирі, на підставі чого одержала кредит у розмірі 5000 грн.
Крім того, ОСОБА_5 14 листопада 2007 року, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, підробила довідку про отримання нею заробітної плати в КП «Обласна база спецмедпостачання» за період з травня по жовтень 2007 року. Зазначену довідку вона подала до кредитного відділу відділення «Сведбанк», на підставі чого одержала кредит у розмірі 9000 грн.
У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженій покарання, оскільки такий вид покарання, як обмеження волі, не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років. Крім того, прокурор наголошує на неправильному застосуванні до ОСОБА_5 акту амністії, оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», її слід було звільнити від кримінальної відповідальності, а не від покарання. У зв’язку з цим прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5, звільнивши її від кримінальної відповідальності згідно вказаного Закону. В решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом обґрунтовані висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку дій відповідними доказами, яким у вироку дано належну оцінку в їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується, зокрема, до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 має неповнолітню дитину – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 223). Даних, які б свідчили про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо вказаної дитини у матеріалах справи не міститься. Таким чином, їй не може бути призначене покарання у виді обмеження волі.
Всупереч наведеному, суд помилково призначив засудженій за ч. 3 ст. 358 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію» особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами, звільняються від кримінальної відповідальності.
Під час судового слідства було встановлено, що ОСОБА_5 вчинила злочини невеликої та середньої тяжкості до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», має дитину, якій не виповнилося 18 років, а тому вона підпадає під дію п. «в» ст. 1 цього Закону.
Підсудній ОСОБА_5 під час судового засідання було роз’яснено наслідки застосування до неї амністії і вона погодилася на застосування до неї Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», про що зроблено відповідний запис у протоколі судового засідання (а.с. 331). Враховуючи зазначене, суд дійшов вірного висновку про те, що до ОСОБА_5 може бути застосовано положення наведеного Закону.
Разом з тим, суд, застосовуючи до засудженої акт амністії, звільнив її не від кримінальної відповідальності, як цього вимагає ст. 6 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», а від призначеного покарання.
Отже, судом неправильно застосовано кримінальний закон та допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок підлягає скасуванню зі звільненням засудженої від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію» та закриттям провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію» ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності, а справу щодо неї провадженням закрити.
с у д д і :
Вус С.М. Прокопенко О.Б. Школяров В.Ф.